Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, Детальна інформація

0875 Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (21.03.91)

З А К О Н У К Р А Ї Н И



Про основи соціальної захищеності інвалідів в

Україні

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 21, ст.252 )

( Вводиться в дію Постановою ВР

N 876-XII ( 876-12 ) від 21.03.91, ВВР, 1991, N 21, ст.253 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 200/94-ВР від 13.10.94, ВВР, 1994, N 45, ст.404

N 204/94-ВР від 14.10.94, ВВР, 1994, N 45, ст.406

N 481/96-ВР від 12.11.96, ВВР, 1996, N 52, ст.301

N 1926-III ( 1926-14 ) від 13.07.2000, ВВР, 2000, N 43, ст.363

N 2606-III ( 2606-14 ) від 05.07.2001, ВВР, 2001, N 45, ст.237 )



( У назві та тексті Закону слова "Українська РСР",

"Рада Міністрів Української РСР", "Міністерство

соціального забезпечення" у всіх відмінках замінено

відповідно словами "Україна", "Кабінет Міністрів

України", "Міністерство соціального захисту

населення" у відповідних відмінках згідно із Законом

N 204/94-ВР від 14.10.94 )

Цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів

в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України ( 888-09 ) та іншими законодавчими актами.

Республіканські і місцеві органи влади та управління, підприємства, установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання) залучають представників громадських організацій інвалідів до підготовки рішень, що стосуються інтересів інвалідів.

Дискримінація інвалідів забороняється і переслідується за законом.

Стаття 2. Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Стаття 3. Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України.