Про попередне ув'язнення (30.06.93), Детальна інформація
Про попередне ув'язнення (30.06.93)
3352 Про попередне ув'язнення (30.06.93)
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про попереднє ув'язнення
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 35, ст.360 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст. 35
N 2537-III ( 2537-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 40, ст.193
N 3109-III ( 3109-14 ) від 07.03.2002
N 3111-III ( 3111-14 ) від 07.03.2002 )
( У тексті Закону слова "Міністерство внутрішніх
справ України" в усіх відмінках замінено словами
"Державний департамент України з питань виконання
покарань" у відповідних відмінках згідно із Законом
N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98 )
Стаття 1. Попереднє ув'язнення
Попереднє ув'язнення відповідно до кримінально-процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Порядок попереднього ув'язнення визначається цим Законом, Кримінально-процесуальним ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) і Виправно-трудовим кодексами України та іншими актами законодавства.
Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України ( 888-09 ), вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Стаття 2. Мета попереднього ув'язнення
Метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від слідства і суду, перешкоджанню встановленню істини в кримінальній справі або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку.
Стаття 3. Підстави для попереднього ув'язнення
Підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу взяття під варту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України. ( Стаття 3 в редакції Закону N 2537-III ( 2537-14 ) від 21.06.2001 )
Стаття 4. Установи для попереднього ув'язнення
Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори Державного департаменту України з питань виконання покарань і Служби безпеки України, а також тюрми Державного департаменту України з питань виконання покарань, що виконують і функції слідчих ізоляторів. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання або на гауптвахті.
Порядок і термін тримання осіб, взятих під варту, в ізоляторі тимчасового тримання, на гауптвахті або в тюрмі визначаються законодавством України.
Якщо особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі чи дисциплінарних батальйонах, притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення іншого злочину і щодо них як запобіжний захід обрано взяття під варту, то вони за постановою особи, яка проводить розслідування, можуть перебувати у штрафному ізоляторі виправно-трудової колонії або в дисциплінарному ізоляторі виховно-трудової колонії чи на гауптвахті.
У випадках і порядку, передбачених виправно-трудовим законодавством, засуджені за їх письмовою згодою можуть бути залишені для роботи по господарському обслуговуванню чи благоустрою слідчого ізолятора (тюрми).
Стаття 5. Забезпечення порядку тримання під вартою
у місцях попереднього ув'язнення
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про попереднє ув'язнення
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 35, ст.360 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст. 35
N 2537-III ( 2537-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 40, ст.193
N 3109-III ( 3109-14 ) від 07.03.2002
N 3111-III ( 3111-14 ) від 07.03.2002 )
( У тексті Закону слова "Міністерство внутрішніх
справ України" в усіх відмінках замінено словами
"Державний департамент України з питань виконання
покарань" у відповідних відмінках згідно із Законом
N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98 )
Стаття 1. Попереднє ув'язнення
Попереднє ув'язнення відповідно до кримінально-процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Порядок попереднього ув'язнення визначається цим Законом, Кримінально-процесуальним ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) і Виправно-трудовим кодексами України та іншими актами законодавства.
Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України ( 888-09 ), вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Стаття 2. Мета попереднього ув'язнення
Метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від слідства і суду, перешкоджанню встановленню істини в кримінальній справі або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку.
Стаття 3. Підстави для попереднього ув'язнення
Підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу взяття під варту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України. ( Стаття 3 в редакції Закону N 2537-III ( 2537-14 ) від 21.06.2001 )
Стаття 4. Установи для попереднього ув'язнення
Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори Державного департаменту України з питань виконання покарань і Служби безпеки України, а також тюрми Державного департаменту України з питань виконання покарань, що виконують і функції слідчих ізоляторів. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання або на гауптвахті.
Порядок і термін тримання осіб, взятих під варту, в ізоляторі тимчасового тримання, на гауптвахті або в тюрмі визначаються законодавством України.
Якщо особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі чи дисциплінарних батальйонах, притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення іншого злочину і щодо них як запобіжний захід обрано взяття під варту, то вони за постановою особи, яка проводить розслідування, можуть перебувати у штрафному ізоляторі виправно-трудової колонії або в дисциплінарному ізоляторі виховно-трудової колонії чи на гауптвахті.
У випадках і порядку, передбачених виправно-трудовим законодавством, засуджені за їх письмовою згодою можуть бути залишені для роботи по господарському обслуговуванню чи благоустрою слідчого ізолятора (тюрми).
Стаття 5. Забезпечення порядку тримання під вартою
у місцях попереднього ув'язнення
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021