Кримінально-правова характеристика одержання хабара. Хуліганство, Детальна інформація

Кримінально-правова характеристика одержання хабара. Хуліганство
Тип документу: Реферат
Сторінок: 4
Предмет: Правознавство
Автор: фелікс
Розмір: 19.5
Скачувань: 1357
ПЛАН

Вступ.

Кримінально-правова характеристика одержання хабара.

Хуліганство. Склад злочину. Відмінність його від суміжних злочинів.

Висновок

Нормативний матеріал, література.

В С Т У П.

В даній контрольній роботі будуть висвітлені два важливі питання: кримінально-правова характеристика одержання хабара та хуліганство. Дані питання є досить актуальними в наш час.

Такий злочин як одержання хабара (ст. 368 КК) відноситься до злочинів у сфері службової діяльності (розділ ХVІІ /особливої частини/ КК), цей розділ має на меті: запобігання злочинів в сфері службової діяльності (криміналізації влади).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб’єктом цього злочину може бути тільки службова особа (спеціальний суб’єкт злочину).

Хуліганство – це один з небезпечних і дуже поширених злочинів проти громадського порядку. Суспільна небезпека діяння полягає в тому, що він заподіює або ставить під загрозу заподіяння істотної шкоди громадському порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Хуліганство – найбільш поширений злочин серед молодого населення України, тобто суб’єктами злочину є неповнолітні або молоді люди до 30 років.



Кримінально-правова характеристика одержання хабара.

Одержання хабара – це одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабар, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Хабар як предмет цього злочину – це незаконна винагорода матеріального характеру, яка може являти собою майно, в тому числі вилучене з вільного обороту (гороші, в тому числі в іноземній валюті, цінні папери, матеріальні цінності), право на майно (документи, що дають право на одержання майна або право вимагати майнових зобов’язань тощо), будь-які дії майнового характеру.

Послуги, пільги і привілеї, що не мають матеріального змісту, не можуть визнаватися предметом одержання хабара. Не може розглядатися як хабар і надання службовій особі таких матеріальних послуг, які нею повністю оплачуються.

Оскільки одержання хабара є корисливим злочином, то предметом хабара не можуть визнаватися послуги, вигоди немайнового характеру (наприклад, сприяння просуванню по службі, схвальні характеристики і відзиви в засобах масової інформації, спростування критики на адресу службової особи тощо). Послуги немайнового характеру можуть визнаватися іншими особистими інтересами службової особи при зловживанні владою або службовим становищем і, за наявності інших необхідних ознак, можуть кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 364.

З об’єктивної строни злочин, передбачений ч. 1 ст. 368, характеризується прийняттям службовою особою від іншої особи предмета хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабар або третьої особи, будь-якої дії з використанням наданої такій службовій особі влади чи займаного нею службового становища. Прийняття службовою особою предмета хабара може відбуватися як у формі його безпосереднього отримання від хабародавця самою службовою особою або через інших осіб – посередників (знайомих, родичів), так і іншими способами: одержання поштового відправлення; перерахування коштів на рахунки в установах банків, вказані службовою особою. Одержання хабара може бути і у завуальованій формі: під виглядом програшу в карти; шляхом укладення договору купівлі-продажу коштовної речі за значно зниженою ціною; під виглядом подарунка або отримання коштів у борг без наміру їх повернення тощо. Для кваліфікації одержання хабара не має значення, яким чином службова особа одержала та розпорядилася хабарем (використала для власних потреб, для потреб своєї родини чи інших осіб).

Одержання хабара вважається закінченим злочином з моменту прийняття службовою особою хоча б частини матеріальних цінностей або вигід (пільг) майнового характеру незалежно від того, виконала чи не виконала службова особа певні дії в інтересах того, хто дає хабар, або в інтересах третьої особи, а також незалежно від того, чи мала намір службова особа взагалі виконувати (невиконувати) обумовлені дії. Час отримання хабара – до моменту виконання чи невиконання певних дій службовою особою (хабар – підкуп) або після їх виконання або невиконання (хабар-винагорода) – на кваліфікацію злочину не впливає.

Під інтересами того, хто дає хабара розуміються будь-які інтереси самого хабародавця, а під інтересами третьої особи – інтереси будь-якої іншої особи, на користь якої вчиняються або невчиняються певні дії службовою особою.

Для кваліфікації дій службової особи за ст. 368 не має значення, одержала вона хабар за вчинення правомірного чи протиправного діяння по службі. Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 3 постанови “Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 року N 5, роз’яснив якщо виконані службовою особою у зв'язку з одержанням хабара дії самі є злочинними (службове підроблення, зловживання владою чи службовим становищем тощо), вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів.

З суб’єктивної сторони злочин, передбачений ст. 368, характеризується виною у формі прямого умислу: службова особа усвідомлює, що отримує хабар за виконання чи невиконання певних дій в інтересах хабародавця чи в інтересах третьої особи з використанням наданої їй влади чи службового становища, і бажає отримати цю незаконну винагороду.

Для кваліфікації одержання хабара має значення обізнаність як службової особи, яка одержує хабар, так і хабародавця про характер вчинюваних ними дій. Тому отримання службовою особою від іншої особи матеріальних цінностей або вигід матеріального характеру шляхом обману чи зловживання довірою, не утворюють складу злочину одержання хабара, а, за наявності інших необхідних ознак, повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст. 190 та 364.

Дії службової особи, яка одержала матеріальні цінності чи вигоди майнового характеру наче б то для передачі іншій службовій особі без наміру їх передати, не утворюють складу злочину одержання хабара і повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст. 190 та 364, а за наявності інших необхідних ознак – за відповідними частинами ст. 15, 27 і 369 (підбурювання до замаху на давання хабара). За таких умов дії хабародавця повинні кваліфікуватися як замах на давання хабара.

Суб’єктом одержання хабара може бути згідно з чинним законом за одержання хабара можуть бути лише службові особи. При вирішенні питання, чи є та або інша особа службовою, належить керуватися правилами, які викладено в пунктах 1 і 2 примітки до ст. 364 КК.

При цьому слід мати на увазі, що до представників влади належать, зокрема, працівники державних органів та їх апарату, які наділені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості.

Організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов'язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов'язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes