/   Реферати  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Бібліотека   Портфель   Замовлення  
Mobile  Mac  Linux  Windows  Партнерам і рекламодавцям  Зона зареєстрованих користувачів  Результати пошуку  Форум  Новини  Новини  Події  Куплю/продам  Кlubніка  МегаДОСТУП  Новини сайту  Про проект  Зворотній зв`язок  Рекламодавцям  Контакт 

Закриті пошкодження черепа, Детальна інформація

Тема: Закриті пошкодження черепа
Тип документу: Реферат
Предмет: Медицина, БЖД
Автор: Олексій
Розмір: 0
Скачувань: 785
Скачати "Реферат на тему Закриті пошкодження черепа"
Сторінки 1   2  
ЗАКРИТІ ПОШКОДЖЕННЯ ЧЕРЕПА

До закритої черепномозкової травми належить пошкодження без порушення цілості покриву голови та перелому кісток черепа. Механічні пошкодження мозку можуть проявлятися його струсом, забиттям, стисканням у різному їх поєднанні. Ушкодження голови при травмі — найчастіша причина смерті.

Патогенез черепномозкової травми полягає не лише в безпосередньому пошкодженні мозку травмівним агентом. Значення має також механічна деформація мозку із забиттям останнього об кісткові виступи внутрішньої поверхні черепа — як наслідок протиудару.

Ступінь ушкодження головного мозку залежить від площини, напрямку дії сили, її швидкості та величини. Оскільки мозок у порожнині черепа перебуває у підвішеному стані і може рухатися вперед і назад, у цей час як його рухи вбік обмежені, найнебезпечніші удари в передню і задню частини голови, бо вони призводять до найбільшого зміщення мозку.

Важливу роль у патогенезі черепно-мозкової травми відіграють нейроди-намічні розлади у ЦНС, бо вони зумовлюють судинні, ліквородинамічні і ендокринно-гуморальні порушення. Судини головного мозку реагують спочатку спазмом, а потім розширенням стінки і венозним застоєм. Підвищується або знижується тиск лікворної рідини, змінюється проникність гема-тоенцефалічного бар'єра. Порушуються гормональний баланс, водно-електролітний обмін, кровообіг, що призводить до гіпоксії мозку з ознаками набряку мозкової тканини.

Ступінь вираження цих проявів залежить від тяжкості травми — струс, забиття чи стискання.

Струс головного мозку (conunotio cerebri). При цьому виді травми в мозковій тканині не виявляють макроскопічних органічних змін, а наявний лише розлад молекулярного зв'язку в мозкових клітинах. Порушуються функції вегетативних і вазомоторних підкіркових центрів, крово- і лімфообіг. Іноді в головному мозку виявляють точкові крововиливи. У деяких випадках струс мозку може ускладнитися його набряком.

Клінічна картина струсу мозку характеризується короткочасною непритомністю, ретроградною амнезією (втрата пам'яті на події, які передували травмі), брадикардією, нудотою, блюванням, болем під час руху очних яблук. Змін, що свідчать про локальне пошкодження головного мозку, і менін-геальних симптомів немає. Коли хворі опритомнюють, вони скаржаться на головний біль, шум у вухах, безсоння.

При струсі мозку хворому показані постільний режим протягом 7—10 діб, холодні компреси на голову, заспокійливі, знеболювальні, антигіста-мінні, серцеві препарати. Внутрішньовенне вводять 20 мл 40 % розчину глюкози або 20—40 мл 10 % розчину натрію хлориду (для профілактики набряку мозку).

Забиття мозку (contusio cerebri) характеризується наявністю макроскопічних осередків пошкодження головного мозку. Вони можуть виникати як безпосередньо в ділянці травми, так і на протилежному боці (внаслідок протиудару). Через одночасне пошкодження судин мозку і м'якої мозкової оболонки виникають крововиливи в тканину мозку і субарахноїдальний простір. Зміни при цьому можуть бути різними. Іноді спостерігаються лише розриви капілярів, дрібні крововиливи, а іноді — значне руйнування мозкової тканини. Дрібні крововиливи швидко розсмоктуються, осередки некрозу замінюються рубцевою тканиною.

На перебіг забиття мозку впливають такі чинники: 1) наслідки струсу мозку, який супроводжує забиття; 2) поява осередків ураження мозку, клінічна картина якого залежить від локалізації;

3) раптове переміщення речовини мозку в протилежний бік і забиття об черепну коробку.

У клінічній картині забиття мозку розрізняють три ступені: легкий, середній і тяжкий.

За легкого ступеня хворий відразу після травми на короткий строк (до 1 год) непритомніє. Після того як він опритомніє, у нього з'являються запаморочення, шум у вухах, нудота. Характерною ознакою забиття, як і струсу мозку, є ретроградна амнезія: хворий не може згадати, що з ним було до моменту травми. Всі ці порушення швидко минають.

Середній ступінь забиття мозку характеризується більш вираженими ознаками. Стан непритомності може тривати кілька годин. Хворі нерухомі, очі часто розплющені, реакція на світло знижена, зіниці звужені. У деяких випадках, навпаки, спостерігається збудження. Пульс сповільнений, рефлекси знижені, наявне блювання. Температура тіла нормальна або знижена. Ретроградна амнезія. У цій стадії чітко виражені ознаки локального пошкодження мозку: афазія, що минає, парез тощо. Шкіра бліда, дихання поверхневе. Поступово стан нормалізується.

При тяжкому ступені забиття мозку стан непритомності може тривати кілька діб. Потерпілий тривалий час перебуває у коматозному стані. Зіниці розширені, не реагують на світло. Шкіра бліда, вкрита холодним потом. Пульс сповільнений, дихання поверхневе. Спинномозкові рефлекси пригнічені. Ознаки локального пошкодження мозку: парез, параліч, порушення функцій життєво важливих органів. Паралічу і парезу може й не бути, якщо осередок некрозу локалізується в німій" зоні кіркової речовини мозку. Тривалий час після травми зберігається ретроградна амнезія. Крім неї, спостерігається ан-теградна амнезія, коли потерпілий не пам'ятає подій, які були після травми.

Під час дослідження очного дна виявляють картину застійного соска. Наявні симптоми подразнення мозкових оболонок. Часто буває нетримання сечі й калу. Наявні ригідність потиличних м'язів, позитивний симптом Керніга (у хворого, який лежить, важко зігнути й розігнути ногу в кульшовому і колінному суглобах, при цьому в кульшовому суглобі згинається друга нога).

Випадають рогівкові рефлекси. Несприятливою діагностичною ознакою є утруднене ковтання. Відзначається ураження черепних нервів (окорухового, трійчастого, лицевого, слухового).

Тяжким ускладненням забиття мозку є його набряк.

Для визначення тяжкості стану хворого у разі забиття головного мозку важливе значення має динамічна перевірка рівня непритомності. Його визначають за шкалою Глазго.

Тяжкість клінічної картини забиття мозку залежить від локалізації змінених осередків. Найтяжчий перебіг має забиття мозку у разі розташування патологічного процесу в його основі, діен-цефальній ділянці.

Забиття мозкового стовбура і мозочка часто призводить до смерті у першу добу, години, навіть хвилини після травми при явищах коми. У разі легших форм забиття мозку через кілька годин або діб сопорозний стан переходить у сонливий. У хворих сплутана свідомість, руховий неспокій, галюцинації, марення. Опритомнівши, вони скаржаться на сильний головний біль, втрату пам'яті на події, які були до і після травми.

Тяжким ускладненням забиття мозку (як і інших закритих травм черепа) є набряк його. Частіше причиною його є тромбоз перенаповнених мозкових судин. Може бути місцевим і загальним. Місцевий набряк буває рідше і обмежується зонами мозку у сусідстві із зовнішньо- та внутрішньомозковими гематомами й контузіями.

Класифікація перебігу забиття мозку умовна, бо один ступінь може переходити в інший.

Перший ступінь забиття мозку, як правило, закінчується одужанням хворого. Йому забезпечують спокій мінімум на 7—8 діб, особливе лікування не потрібне.

постільний режим протягом 14—20 діб. Уводять серцеві препарати (камфора, кофеїн), зігрівають тіло. До голови прикладають міхур з льодом.

При тяжкому ступені забиття мозку хворий погребує суворого постільного режиму протягом 1—2 міс. Лікування таке саме, як при середньому ступені. При виражених ознаках підвищення внутрішньочерепного тиску (головний біль, блювання, брадикардія) показані спинномозкові пункції з одноразовим випусканням 5—10 мл спинномозкової рідини, яка іноді містить домішки крові.

З метою профілактики менінгіту велику увагу приділяють антибактеріальній терапії.

Як уже зазначалося, тяжким ускладненням закритої травми черепа є набряк мозку. Для боротьби з посиленим утворенням цереброспінальної рідини і підвищенням спинномозкового" тиску показана дегідратаційна терапія. Для цього використовують різні гіпертонічні розчини: 40 % розчин глюкози (30— 40 мл), 30 % розчин сечовини. Добрі наслідки дає вливання альбуміну, концентрованої плазми.

Стиснення головного мозку (compressio cerebri) спостерігається значно рідше, має тяжкий перебіг і у більшості випадків потребує негайного оперативного втручання. До стиснення мозку можуть призвести різні чинники: перелом кісток черепа із вдавленням відламків, внутрішньочерепна гематома, набряк мозку. Частіше причиною стиснення є гематома. Вони бувають епі-, екстра- (1—4 % травм), суб-дуральними (4—13 %), субарахної-дальними (42 %), інтрацеребральними і інтравентрикулярними. Перші два види гематом мають обмежений характер, останні — розлитий. Гематоми ці є наслідком розриву внутрішньомозко-вих судин. Наявність у гематомі, особливо епідуральній, 50 мл крові може вже призвести до стискання мозку і порушення його функцій. Стиснення мозкової тканини призводить до сплющення мозку, стискання його судин і зв'язаного з цим порушення кровообігу. Тривале стиснення мозку може бути причиною дегенеративних змін у клітинах його кіркової речовини, її атрофії. Утворення гематоми зумовлює розлад циркуляції спинномозкової рідини:

Сторінки 1   2  
Коментарі до даного документу
Додати коментар