/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Вегетативна нервова система, Детальна інформація

Тема: Вегетативна нервова система
Тип документу: Реферат
Предмет: Медицина, БЖД
Автор: Олексій
Розмір: 0
Скачувань: 2003
Скачати "Реферат на тему Вегетативна нервова система"
Сторінки 1   2  
Вегетативна нервова

система

План:

Загальне поняття про вегетативну (автономну) нервову систему.

Особливості будови вегетативної нервової системи.

Загальний поділ вегетативної нервової системи.

а) Симпатична частина. Здійснення інервації. Адаптаційно-трофічна функція.

б) Парасимпатична частина. Будова. Функція.

Вегетативні нервові центри та сплетення.

Нервову систему організму людей і тварин розділяють на соматичну (анімальну) і вегетативну (автономну).

Автономна нервова система (вегетативна) – це частина нервової системи, що інервує внутрішні органи, а саме: органи серцево-судинної системи, травного, дихального та сечостатевого апаратів, непосмуговані м’язи та всі залози внутрішньої секреції, де б вони не знаходились. Таким чином вегетативна нервова система інервує ті органи та тканини, функції яких майже не залежать від нашої свідомості.

В ембріогенезі вегетативна нервова система, як і інші відділи нервової системи вищих тварин та людей, розвивається з ектодерми. Із загального зачатка нервової системи виникають симпатобласти, з яких утворюються вузли та сплетення вегетативної нервової системи.

Вегетативна нервова система має центральні та периферичні відділи. Центральні відділи локалізуються в середньому та довгастому мозку, в бічних рогах шийного, грудного, поперекового та крижового відділів спинного мозку. В будові вегетативної і соматичної нервової системи є певні особливості. Потрібно відмити, що вегетативні нервові волока дещо тонші, ніж соматичні.

Нервові волокна вегетативної нервової системи, що йдуть до органів переривають в одному з вузлів. У гангліях закінчується 1-й нейрон і через синапс перекладається на 2-й, що йде до органу. Нервові волокна, що йдуть від центральної нервової системи до вузлів називаються перед вузловими, а ті що від вузлів до органів, - після вузловими.

Післявузлові волокна широко розміщуються і входять до складу нервів. По вегетативних нервових волокнах нервові імпульси передаються з невеликою швидкістю. Для вегетативної нервової системи характерна наявність багато численних нервових сплетінь, в склад яких входять нервові волокна і вузли (нейрони).

Вегетативні нервові сплетення розташовуються навколо артерій, органів та в їх стінках.

За будовою та функцією автономну нервову систему поділяють на симпатичну та парасимпатичну частини.

Симпатична нервова система.

Центри симпатичної частини розміщуються в грудному та поперековому відділах спинного мозку. Її периферичний відділ складається з двох симетричних симпатичних стовбурців, що лежать поряд з хребетним стовпом на всьому протязі. Кожен із стовбурів складається з вузлів, які, залежно від відношення їх до відділів хребетного стовпа, поділяються на шині, грудні, поперекові та крижові. Шийний відділ має 3 звузли; грудний – 10-12 і поперековий та крижовий – по 3-4 вузли.

Від симпатичних вузлів відходять нерви, що утворюють різні нервові сплетення.

Симпатичні нервові волокна інервують не посмуговані м’язи, судини кінцівок, входять в склад змішаних спинно-мозкових нервів. Збудження симпатичної нервової системи забезпечує підтримання постійності внутрішнього середовища організму (гомеостаза). Наприклад, при зниженні рівня цукру в крові збудження симпатичної нервової системи призводить до збільшення активності мозкової речовини наднирників і виділення адреналіну.

З током крові гормон надходить в печінку і таким чином глікоген переходить в глюкозу, яка поступає в кров і рівень цукру встановлюється.

Симпатична нервова система не тільки регулює роботу внутрішніх органів, але має дію на обмінні процеси, що протікають в експертних м’язах і в нервовій системі, що вперше встановив П.Аю.Орбелі (адаптаційно-трофічна функція симпатичної нервової системи).

Під адаптаційно-трофічною функцією розуміють її дію на інтенсивність обмінних процесів і пристосування їх рівня до умов існування організму.

В наш час встановлено, що при збудженні і пригніченні всіх відділів нервової системи відбувається утворення фізіологічно активних речовин – медіаторів.

В залежності від того, який медіатор утворюється в закінченнях нервових волокон, прийнято ділити їх на холінергічні і адренергічні. Вони збуджуються ацетилхоліном і норадреналіном та в залежності взаємодії рецепторів, розрізняють холінорецептори та адренорецептори. Медіатори мають здатність передавати збудження і після передачі вони руйнуються специфічними ферментами.

Парасимпатична нервова система.

Центри парасимпатичної частини лежать у середньому і довгастому мозку, а також у крижовій частині спинного мозку. Її периферична частина складається з волокон, що йдуть у складі різних нервів до органів та сплетень.

Від середнього мозку відходять парасимпатичні волокна, які входять в склад, око рухового нерва. Ці волокна іннервують круговий м’яз райдужки ока, при їх збудженні відбувається зменшення просвіту кришталика.

Із продовгуватого мозку виходять парасимпатичні волокна, що йдуть в складі лицьового, язикоглоткового і блукаючого нервів. Ці волокна інервують: слинні залози, серце, стравохід, бронхи, альвеоли легень, шлунок, тонкий кишечник і верхній відділ товстого кишечника, підшлункову залозу, наднирники, нирки, печінку, селезінку.

Сторінки 1   2  
Коментарі до даного документу
Додати коментар