/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Фізіологічне та гігієнічне значення води. Гігієнічні вимоги до питної води, Детальна інформація

Тема: Фізіологічне та гігієнічне значення води. Гігієнічні вимоги до питної води
Тип документу: Реферат
Предмет: Медицина, БЖД
Автор: Олексій
Розмір: 0
Скачувань: 944
Скачати "Реферат на тему Фізіологічне та гігієнічне значення води. Гігієнічні вимоги до питної води"
Сторінки 1   2   3  
РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

“Фізіологічне та гігієнічне значення води.

Гігієнічні вимоги до питної води”

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, причина приблизно 80% усіх захворювань пов'язана з якістю питної води. Внаслідок споживання недоброякісної питної води кожного року близько 25% населення, особливо дитячого, піддаються ризику захворювань

Питна вода в Україні є об'єктом пильної уваги санітарно-епідемологічноі служби. Держсанепідслужба здійснює вибірковий лабораторний контроль за якістю питної води та води поверхневих водойм згідно Із розробленими планами.

Як відомо, якість питної води централізованих систем водопостачання залежить від якості води во-доджерел, ефективності технологій водопідготовки та методів очищення питної води, санітарно-технічного стану водопровідних мереж. Аналізуючи санітарно-гігієнічну та епідемічну ситуацію на території держави, можна констатувати, що практично всі поверхневі, а в окремих регіонах і підземні води за рівнем забруднення не відповідають вимогам стандарту. Водночас наявні очисні споруди, технології очищення та знезаражування питної води неспроможні очистити ІІ до рівнів показників безпеки

Гігіенічні вимоги до якості питної води за ДСАНПІН включають безпеку в епідемічному відношенні, нешкідливість хімічного складу, сприятливі органолептичні властивості та радіаційну безпеку. Мікробіологічні показники безпеки питної води доповнені показниками термостабільних кишкових паличок, патогенних мікроорганізмів і числом коліфагів, котрі мають бути відсутні відповідно в 0,1 л, 1 л, 1 л. На відміну від ДЕСТ № 2874-82 ДСАНПІН включає паразитологічні показники безпеки питної води: патогенні кишкові найпростіші та кишкові гельмінти у 25 л досліджуваної води мають бути відсутні.

За токсикологічними показниками нешкідливості хімічного складу питної води серед неорганічних компонентів додано барій і нікель на рівні 0,1 мг/л. Для миш'яку, селену, свинцю норматив збільшився в 5, 10, 3 рази відповідно і становить на рівні рекомендації ВООЗ. Нормативи для нітратів та фтору залишились незмінними. ДСАНПІН включають органічні компоненти (суму тригалометанів, хлороформ, дибромхлорметан, тетрахлорвуглець, суму пестицидів) та інтегральні показники (окислюваність і загальний органічний вуглець).

Серед органолептичних показників - хлорфеноли на рівні 0,0003 мг/л. Загальна об'ємна активність ?-випромінювачів повинна становити 60,1 Бк/л, ?-випромінювачів - 1,0 Бк/л.

Станом на 01.01.2003 р. під наглядом Держсанепідслужби перебувало 21216 джерел централізованого водопостачання, вт. ч. 1120 комунальних, 5769 відомчих, 8346 сільських, 22 міжрайонні водопроводи І 132288 джерел децентралізованого водопостачання' 127126 колодязів, 3966 артезіанських свердловин, 1196 каптажів.

Кількість водопроводів, що не відповідають санітарним нормам, залишається на рівні 1999 р - 6% (комунальних - 10%, відомчих -4,8%, сільських- 10,6%).

Заходами зниження і запобігання захворюваності на гострі кишкові інфекції є систематичний бактеріологічний та санітарно-хімічний контроль за якістю питної води.

У 2002 році Держсанепід-службою України досліджено 227038 проб на санітарно-хімічні та 321867 проб на бактеріологічні показники. Відсоток нестандартних проб за санітарно-хімічними показниками склав 11,9 (у 1999р. -12,2), за бактеріологічними показниками - 5 (у 2001 р. - 5,4)

Найбільший відсоток нестандартних проб за санітарно-хімічними показниками зареєстровано в Дніпропетровській (16,9), Запорізькій (20), Кіровоградській (20,2), Луганській (24,2), Рівненській (15,7), Сумській (16,4), Херсонській (15,3) областях; за бактеріологічними - в Закарпатській (10,6), Луганській (8,6), Тернопільській (10,8) областях.

Якість питної води з комунальних водопроводів в цілому по Україні дещо краща, ніж відомчих (4% відхилень від санітарно-гієнічних нормативів проти 5,4%). В окремих регіонах ці показники перевищують середньостатистичні від двох до п'яти разів. Так, по комунальних водопроводах найбільший відсоток нестандартних проб за мікробіологічними показниками в Тернопільській (в 2,5 разу), Луганській, Закарпатській областях (у 2 рази). По відомчих водопроводах найвищий рівень бактеріального забруднення питної води відмічається в Закарпатській (24%), Тернопільській (14%), Вінницькій (10%) областях та м. Севастополі (12%).

За 8 місяців поточного року здійснено 30330 обстежень водопровідних споруд, грубі порушення санітарного законодавства виявлені при 3460 (11,4%) обстеженнях (на рівні минулого року), а саме: в Закарпатській (24,1%), Харківській (19,2%), Івано-Франківській (17,9'%), Полтавській (17,4%), Хмельницькій (17,2%) областях. На бактеріологічні показники досліджено 205,1 тис. проб питної води, відхилення від стандарту встановлено у 8221 (4,0 %) пробі, що на рівні показника минулого року -3,9 %, V Тернопільській, Закарпатській, Луганській областях показник забруднення питної води вище середнього по державі.

Високий ступінь мінералізації питної води, особливо підземних вод, який спостерігається в південній частині України, збільшує кількість захворювань на хвороби шлунково-кишкового тракту, у тому числі на гастрити, жовчно-кам'яну та сечокам'яну хвороби. Якість води у Карпатському, Дніп-ровсько-Придніпровському регіонах, на Поліссі та в деяких інших місцевостях України, де спостерігається нестача мікроелементів (І, Zn, Cu, F тощо), також впливає на виникнення і перебіг хвороб.

Прогнозні ресурси підземних вод по Україні, за даними регіональної оцінки (1990 р,), становлять 61690 тис. м3/добу на км2. Розподілені вони по площі вкрай нерівномірно. Основна частина прогнозних ресурсів зосереджена у північних та північно-західних областях у межах Волино-Поділь-ського та Дніпровського артезіанських басейнів. Південні області України мають обмежені ресурси підземних вод, тому що розташовані на територіях з несприятливими умовами формування підземних вод (Причорномор'я, південна частина Українського щита, Крим).

Прогнозні ресурси у північній частині країни становлять 100-500 тис. м3/добу на км2, а в низці районів Чернігівської та Київської областей навіть перевищують цю величину, в той час як у південних областях вони майже повсюдно не досягають 50 тис. м3/добу на км2, а у межах південної частини Українського щита та в деяких районах Причорномор'я і Прикарпаття вони прирівнюються до 5 тис. м3/добу на км2 і навіть менше. У південних областях є також площі, де підземні води практично відсутні, та площі, де прогнозні ресурси взагалі не оцінювалися. Не оцінювалися ці ресурси і на заході України в межах Карпатських гір.

По всій території України підземні води широко використовуються з різною метою. В одинадцяти адміністративних областях за рахунок підземних вод забезпечується понад 50% потреби у господарсько-питній воді. Водопостачання обласних центрів: Луганська, Львова, Полтави та Хмельницького - майже повністю здійснюється за рахунок підземних вод, а для Тернополя, Херсона та Чернівців такий шлях водозабезпе-чення становить понад 50%, У північних та західних областях України багато міст та селищ міського типу використовують для водопостачання тільки підземні води.

Внаслідок інтенсивної експлуатації підземних вод утворилися депресійні воронки в долині р. Сіверського Донця та міст Києва, Мелітополя, Полтави і Харкова (зниження рівня в центрі депресії в Києві - 70 м, в Полтаві - 80 м, в Харкові -100 м).

Під впливом гірничих виробок дренуються водоносні горизонти в південно-західній частині Запорізької області, в Кривбасі, Західному Донбасі, Нікопольському марганцево-рудному басейні. Шахтні води підвищеної мінералізації дренуються в нижчі водоносні горизонти і мігрують на великі відстані, засолюючи родючі грунти та поверхневі прісні води півдня України, 3 цієї причини виявилось під загрозою водопостачання Нікополя. Однією з найважливіших екологічних проблем є загальне погіршення якості підземних вод.

Вплив господарської діяльності на гідросферу України має неоднаковий ступінь в різних частинах України. Так, у північно-західних областях забруднювальні речовини в підземних водах зустрічаються переважно у межах ГДК і склад їх відповідає ДЕСТу 2874-82 "Вода питна".

Підземні води з помірним ступенем забруднення, що характеризується невеликим перевищенням ГДК забруднювальних компонентів, мають острівне розповсюдження по всій Україні з переважанням на півночі та сході. Небезпечний ступінь забруднення підземних вод характеризується високим рівнем вмісту в них забруднювальних речовин і пов'яза-' ний зі значним техногенним навантаженням на геологічне середовище, в тому числі на підземні води на півдні і сході України.

На площах з високим промисловим і сільськогосподарським' потенціалом та високою щільністю населення (Донбас, Придніпров'я, АР Крим) підземні води характеризуються надзвичайно небезпечним ступенем забруднення. Тут забруднювальні речовини в підземних водах у декілька разів перевищують норми ГДК і не відповідають вимогам.

Останніми роками спостерігається різке зменшення використання пестицидів і мінеральних добрив. Так, в 1997 р. середні показники використання по Україні були такими: пестициди - 0,7 кг/га; мінеральні добрива - 22,0 кг/га. Проте наявна інформація свідчить про високий ступінь забруднення підземних вод в сільськогосподарських районах. Найбільш забруднені підземні води Донецької, Одеської областей та Автономної Республіки Крим. На жаль, в останні роки у зв'язку зі скороченням фінансування роботи з вивчення залишкового вмісту засобів хімізації сільського господарства в підземних водах різко скоротилися.

Внаслідок фільтрації забруднювальних речовин, перетоку із водоносних горизонтів з мінералізованими водами на більшості водозаборів, що розміщені в основному в промисловій частині Донбасу, відзначається збільшення мінералізації від 1,1 до 3,0 г/дм3 (ГДК: 1,0 - 1,5 г/дм3), загальної жорсткості від 10,0 до 34,5 мг-екв/дм3 (ГДК: 7,0 -10,0 мг-екв/дм3). Вміст фенолів у підземних водах в окремих місцях сягає 1,1 г/дмЗ (ГДК - 0,001 мг/дм3), роданідів -270,0 мг/дм3 (ГДК - 0,1 мг/дм3), ціанідів до 4,5 мг/дм3 (ГДК - 0,1 мг/дм3). Також відмічається підвищений вміст сульфатів, хлоридів, нітратів, азоту амонійного та інших забруднювальних речовин до значень, що перевищують норми

На 01.01.2003 р. спостережна мережа державного моніторингу за підземними водами складалася з 1411 спостережних пунктів (с.п.), що вивчають водоносні горизонти в четвертинних (633 с.п.), неогенових (281 с.п.), палеогенових (113 с.п.), крейдяних (199 с.п.), юрських (40 с.п.), тріасових (9 с.п.), кам'яновугільних (43 с.п.), девонських (8 с.п.), силурійських (18 с.п.) і архей-протерозойських (67 с.п.) відкладах.

Проблемним залишається питання щодо забезпечення населення України питною водою гарантованої якості як в якісному, так і в кількісному відношенні, а також приведення в належний санітарно-технічний стан водопровідних мереж та споруд тощо. Так, в АР Крим продовжували подавати небезпечну в епідемічному відношенні питну воду водопроводи у містах Керч і Феодосія. Питома вага нестандартних проб за показниками каламутності склала 38% і 16,5% (відповідно в 1999р. -51,8% і 20,8%),

Сторінки 1   2   3  
Коментарі до даного документу
Додати коментар