/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Таємниці СНУ, Детальна інформація

Тема: Таємниці СНУ
Тип документу: Реферат
Предмет: Медицина, БЖД
Автор: Олексій
Розмір: 0
Скачувань: 544
Скачати "Реферат на тему Таємниці СНУ"
Сторінки 1  
Реферат з медицини

ТАЄМНИЦІ СНУ

Дехто твердить, що не бачить уночі жодних видінь. Такі люди помиляються, бо ті приходять завше до кожного, хто спить, але часто стираються з пам'яті, коли ми просинаємось (поки що єдині виявлені на Землі істоти, котрі не бачать снів, це, як довели науковці зі США, — крокодили).

Що ж таке спання і його неодмінний супутник сон? Мабуть, не лише звичайний дар природи й життєва необхідність, без якої й саме наше існування було б неможливим. Декотрі вчені схиляються до думки стародавніх містиків і їх новітніх послідовників, що сон є найприроднішою можливістю для кожної людини ще за життя в її щільному фізичному тілі торкнутися до інших світів (планів життя, потойбіччя. паралельних реальностей, космічних рівнів свідомості тощо — називайте як завгодно) з тим, аби в час остаточного переходу в тонкий світ після смерті ;ми вже були дещо готові, принаймні теоретично, в підсвідомості, до існування в інших сферах буття. Словом, йдеться про те, що сон можна вважати лише тілесним відпочинком від трудів праведних денних. Швидше, він є одним із видів праці людської душі над пізнанням себе й довколишніх світів.

Якщо стати на бік цієї точки зору, то маємо визнати, що, крім звичного нам тримірного світу, в якому живемо і який сприймаємо всіма п'ятьма органами відчуттів, існує й інша реальність (чи й декілька їх), для ознайомлення з якою нам і дарований сон. І ми кожної ночі — від народження і до смерті — блукаємо в цьому нематеріальному світі, спілкуємося з вищими сферами (або й, у гіршому разі, з нижчими) і так повніше осягаємо реальність усесвіту. Сама ж потреба у сні доводить, що люди назагал не можуть обійтися без такого спілкування. Коротше кажучи, ми, згідно з цими поглядами. — на третину свого життя ніби й не тутешні, а якісь ефірні істоти, котрі щоночі здійснюють польоти в тонкому тілі (тобто душею) у певних позачасових та позапросторових субстанціях, аби брати участь у тамтешніх дійствах...

Словом, тут є поле для фантазії, роздумів, творчої уяви. Існує велика кількість літератури на цю тему — від стародавніх манускриптів до творів сучасних учених, звідки однозначно випливає, що сон є природним вікном для сприйняття безконечної кількості енергетичних реалій, котрі взаємопересікаються в нас і де живуть в одному вузлі й наші минуле, сьогодення та буду-чина, і наше життя зі смертю і т. ін. За тими ж джерелами, сон — це один із найдоступніших кожному інструментів для розкриття таїн буття й людини. Крім нього, існують ще як мінімум два способи — медитація, де подібного досягається вольовим зусиллям, і високий рівень свідомої духовності (до нього сягали зокрема християнські святі), коли людина являє собою внутрішній океан непорушного Божественного спокою І, перебуваючи в самій гущі земних подій, може водночас свідомо переміщатися в усіх без винятку планах всезагальної реальності...

Одначе ми не будемо занурюватися ні в численні духовні практики для досягнення такого стану, вироблені найкращими представниками людства в різні віки, ні в методики того, як навчитися керувати своїм сном і зробити польоти в тонкому тілі свідомішими. Бо на цьому етапі нашої розмови про одну з таємниць земного буття людини на нинішньому рівні наших знань про себе важливіше інше. Варто знати, що головною і визначальною для правильності нашого сну є вже сама мить засинання. Бо в цей момент так званий психічний центр особи, котрий є в кожного поряд із сімома основними чакрами — нервово-енергетичними вузловими пунктами у структурі людини як біопольової сутності, спрямовує душу туди, де нам потрібно отримати важливу інформацію чи «проробити», скажімо, деякі потойбічні причини наших прийдешніх подій, які ще мають статися з нами і котрі «недосяжні» для розгляду денною свідомістю тощо. Нерозуміння особою важливості цього чи якісь зовнішні перешкоди для нормального перебігу самого процесу призводять до того, що ми частіше допустимого «падаємо» в нижчі пласти буття (астрал, інфернальні плани...), наповнені жахливими на вигляд і шкідливими для людської психіки енергетичними сутностями. Цьому, до речі, сприяють іноді й прийняття надмірної кількості їжі безпосередньо перед сном, перегляд справжніх «фільмів жахів», негативні думки на адресу інших людей і т. ін. Тим-то за твердженням, скажімо, живої етики, ліпше переходити до сну з молитвою в серці, побажанням світові всього доброго, чи, лягаючи спати, настроювати себе на спілкування з Богом уві сні. Занадто часте перебування в інферно знесилює душу, і це реалізується на рівні фізичного тіла у вигляді розладів роботи тих чи інших органів, поганого настрою чи самопочуття, ранкової втоми тощо.

Отже, з усього сказаного висновуємо одне — необхідно, як це робили наші батьки, бабусі й діди, молитися перед сном. Бо видіння, навіть на думку «тверезих» учених, — це не результат сну, а його мета.

Переважна більшість дослідників вважають, що сон — це друге життя, в якому відпочиває фізичне тіло, але працює підсвідомість. Психологи стверджують, що за «сонними» звичками можна відслідкувати характер і звички людини. Наприклад, якщо людина і влітку натягує на себе пухову ковдру, це означає, що їй не вистачає в житті душевного тепла. Якщо спить, «згорнувшись калачиком», значить, підсвідомо приймає захисну позу, нікому не розкриває себе. Упевнені в собі сплять на спині — це королівська поза. Якщо людина уві сні обіймає того, хто спить поряд, — це ознака турботи, уваги і любові. Відвертання до стіни партнера досить часто свідчить про його замкнутість у власному світі.

У давні часи серед способів позбавлення життя була кара — позбавлення сну. Від того, що людині не давали заснути, вона з часом втрачала сили і помирала. Це свідчить про те, що жертви безсоння справді приречені на страшні муки: важка голова та «розбите» тіло лише кілька днів поспіль спричиняють загальне нездоров'я.

Щоб приворожити сон, не треба вигадувати велосипед. Прийміть приємні вашому тілу ванну або душ чи хоча б на 10—15 хвилин у теплу воду опустіть ноги. Якщо не спиться, випийте склянку теплого молока з медом чи солодкого неміцного чаю — це розслабляє. Медики також рекомендують вдихати пари настоянки валеріани: намочити ватку і підносити П почергово до кожної ніздрі, тричі глибоко вдихнути. Така процедура не протипоказана навіть малюкам, якщо вони надто подразливі й нервові. Щоправда, після двох-трьох тижнів валеріанового дихання потрібно робити місячну перерву.

Щоб добре спати, можна вдатися до забутих ритуалів прабабусь. Прекрасний ефект, отримують ті, хто, лягаючи в ліжко, вдягає'на;. голову нічний ковпак, а очі закриває м'якою ' світлонепроникною пов'язкою. Такий маскарад спочатку може видатися надто епатажним і не зовсім зручним. Але дивіться на нього з позиції цивілізації — на заході це називається культурою сну.

Перетворює нічний відпочинок на жах відносно невідома ще кілька років тому хвороба — сонне апное. Хворі — як правило, чоловіки від 40 до 60 років, — не визнають, що вони мають якесь відхилення у здоров'ї. Вони просто вночі видають потужне хропіння, вві сні у них періодично затримується дихання, підвищується денна сонливість. Хворі досить часто втрачають здатність контролювати момент, коли засинають. Вони можуть миттєво відключитися, особливо тоді, коли зайняті монотонною діяльністю. Наприклад, довго сидять за кермом авто. До речі, за статистикою, хворі на апное удвічі частіше потрапляють у дорожньо-транспортні пригоди.

Лікарі стверджують, що частіше, ніж щогодини, від обструктивного апное чи його наслідків гине одна людина. Тривалість життя хворого з такою патологією середнього або складного ступеня, якщо й не лікувати, зменшується і не перевищує 8—12 років. Хоча, якщо вчасно і розумно втрутитися в «сонні» негаразди, від них можна повністю позбавитися.

Найнебезпечніша складова—відсутність дихання. Тоді знижується концентрація кисню в крові і стрибає артеріальний тиск — серце стрімко міняє частоту і ритм биття. Ці фізіологічні реакції організму можуть спричинити навіть фатальні наслідки. Щоправда, власне організм намагається протидіяти такому припадку, включаючи спеціальний зберігаючий механізм центральної нервової системи. Кожен раз, коли надовго затримується дихання, людина на мить прокидається (як правило, частково, не повністю). Потім вона вдихає повітря з голосним хропінням — і дихання поновлюється до нового епізоду апное. Навіть якщо хворий спить достатньо, однак він довго не може позбавитися від постійного відчуття головного болю та втоми, працездатність й інтелектуальна продуктивність людини стрімко знижуються.

Сонне апное на психологічному рівні проявляється депресіями та необгрунтованою втратою віри у власні сили. Членам сім'ї набридає не лише могутнє хропіння хворого. Він також поступово втрачає потяг до протилежної статі і може навіть стати імпотентом.

Єдиного і стовідсоткове ефективного способу боротьби з апное немає. Тому варто дещо скептично сприймати рекламні обіцянки про чудодійні втручання, які за один сеанс позбавлять від хропіння.

Є кілька загальнопрофілактичних порад і навіть правил самолікування апное, які не потребують лікарських втручань. Відомо, що збільшення маси тілалюдини, яка має проблеми з диханням уві сні, лише на 10 відсотків може спричинити погіршення параметрів дихання на 50 відсотків. Тому зрозуміло, чому перша профілактично-лікувальна пересторога — не набирати вагу. Якщо єзмога зменшувати її—будь ласка. Це тільки покращить здоров'я загалом і дихання зокрема.

Спричиняє звужування дихальних шляхів та підсилює хропіння і апное куріння. Хоча лікарі попереджають, що варто вкрай обережно витягувати цигарку з рук тих, хто страдає на апное та попутно - на ожиріння. Бо поспішні дії можуть спричинити збільшення ваги, що, як уже ми з'ясували, тільки шкодить хворим. Товстунам варто спочатку спробувати суттєво скинути кілограми, а вже потім кидати палити. Але лікарі наполягають на тому, що хворим на апное варто викурювати останню добову цигарку за дві години до сну.

Негативно діє на дихальну систему, розслабляючи мускулатуру гортані, і спиртне. Тому на градусні напої також варто накладати табу за кілька годин до сну. Педанти можуть вирахувати навіть точний відрізок негативної дії. Бо відомо, що печінка людини переробляє 10— 15 мл чистого спирту за годину. А, наприклад, у ста грамах горілки його 40 мл. Отже, 40-градусний напій не варто пити за 2,5 години до нічного відпочинку, а якщо відрізок часу розтягнеться до чотирьох годин це взагалі ідеально. Потрібно уникати також вживання транквілізаторів і снодійних препаратів. І в жодному випадку не поєднувати їх з алкоголем.

Досить часто легка форма хропіння та апное проявляється лише тоді, коли людина спить на спині. Пояснюється це западанням язика. А щоб зняти проблему з розпорядку ночі, варто елементарно не спати на спині. Але, виявляється, людині не так просто звикнути до іншої пози. Тому лікарі радять, на перший погляд, дещо деспотичний спосіб, як позбутися такої звички. Потрібно нашити на піжаму на спині спеціальну кишеньку, куди б поміщався м'яч для великого тенісу. Коли людина намагається лягти на спину, відразу ж прокидається і повертається на бік. Звичайно, з м'ячиком спочатку не виспишся, однак, стверджують лікарі, протягом 3—4тижнів виробляється стійкий умовний рефлекс не спати на спині.

З нехитрих порад хропунам—спати з трохи піднятою головою. Щоб досягти такого ефекту, не варто класти голову на туго набиті подушки — з них вона, як правило, сповзає і западає вперед, від чого хропіння ще більше посилюється. Найліпше з допомогою спеціальних брусків під ніжки поставити ліжко з невеликим нахилом донизу. Взагалі, коли людина спить, її голова має розміщатися максимально прямо.

Сторінки 1  
Коментарі до даного документу
Додати коментар