/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Архітектура древнього Риму, Детальна інформація

Тема: Архітектура древнього Риму
Тип документу: Реферат
Предмет: Інше
Автор: фелікс
Розмір: 0
Скачувань: 1867
Скачати "Реферат на тему Архітектура древнього Риму"
Сторінки 1   2   3   4   5   6  
Дитяча художня школа

РЕФЕРАТ

«АРХІТЕКТУРА ДРЕВНЬОГО РИМА»

Учениці 5 курсу



Викладач

1999 р. Зміст.

Уведення 3

Республіканський період 6

Імперський період 16

Висновок 34

Список літератури 35



Уведення.

Архітектура, або зодчество,— мистецтво будувати будинки і їхні комплекси, призначені для повсякденних запитів приватного, громадського життя і діяльності людей. Будь-який будинок укладає в собі життєво необхідне просторове ядро — інтер'єр. Його характер, виражений у зовнішній формі, визначений призначенням, умовами життя, потребою в зручності, у просторі і волі руху. Зв'язана у своєму розвитку з постійно мінливими матеріальними потребами людини, з розвитком науки і техніки, архітектура є однієї з форм матеріальної культури.

Разом з тим архітектура — один з видів мистецтва. У художніх образах архітектури відбивають і лад громадського життя, і рівень духовного розвитку суспільства, і його эстетические ідеали. Архітектурний задум, його доцільність розкриваються в організації просторів інтер'єра, в угрупованні архітектурних мас, у пропорційних відносинах частин і цілого, у ритмічному ладі. Співвідношення інтер'єра й обсягу будинку характеризує своєрідність художньої мови архітектури.

Велике значення має художнє оформлення зовнішнього виду будинків. Як жоден інший вид мистецтва, архітектура постійно впливає своїми художніми і монументальними формами на свідомість маси людей. Вона відкриває своєрідність навколишньої природи. Міста, подібно людям, мають неповторна особа, характер, життя, історію. Вони оповідають про сучасне життя, про історію поколінь, що пішли.

Різноманіття суспільних потреб людини народжує розмаїтість типів архітектури: житловий, суспільно-цивільної, промислової. Містобудування враховує характер місцевості, економіки, умови транспорту, розміщення населення. У періоди художнього підйому архітектура гармонічно розвивається в співдружності з іншими видами мистецтва. Скульптура, живопис, декоративні мистецтва втілюють у конкретних образах ідеї, закладені в спорудженні. І архітектура й образотворче мистецтво збагачують один одного в цьому синтезі.

Під Древнім Римом мається на увазі не тільки місто Рим античної епохи але і всі завойовані їм країни і народи, що входили до складу колосальної Римської держави — від Британських островів до Єгипту. Римське мистецтво — вище досягнення і підсумок розвитку древнього мистецтва. Його створювали не тільки римляне (або італіки), але і древні єгиптяни, греки, шини, жителі Пиренейского півострова, Галлії, Древній Німеччині й інші народи, скорені Римом, що іноді стояли на більш високій ступіні культурного розвитку. Римське мистецтво склалося на основі складного взаємопроникнення самобутнього мистецтва місцевих италийских племен і народів, у першу чергу могутніх етрусків, власників древньої високорозвиненої самобутньої художестной культури. Вони познайомили римлян з мистецтвом градостроения (різні варіанти зводів, тосканский ордер, інженерні спорудження, храми і житлові будинки й ін.), настінним монументальним живописом, скульптурним і мальовничим портретом, що відрізняється гострим сприйняттям натури і характеру.

У художній майстерності, безумовно, панувала давньогрецька школа, зате на форми мистецтва в кожній провінції Римської держави впливали місцеві традиції. Особливо великий внесок у створення римської культури внесли грецькі колоністи в Південній Італії і Сицилії, їхні багаті міста були центрами наукового життя і художньої культури античності.

Широта містобудування, що розвивалося не тільки в Італії, але і провінціях, відрізняє римську архітектуру. Сприйнявши від етрусків і греків раціонально організоване, строге планування, римляне удосконалили її і втілили в містах більшого масштабу. Ці планування відповідали умовам життя: торгівлі величезного розмаху, духу вояччини і суворій дисципліні, тяжінню до зрелищности і парадності. У римських містах у відомій мері враховувалися потреби вільного населення, санітарні нестатки, тут зводилися парадні вулиці з колонадам, арками, монументами.

Древній Рим дав людству дійсне культурне середовище: прекрасно сплановані, зручні для життя міста з брукованими дорогами, мостами, будинками бібліотек, архівів, нимфеев (святилищ, священних німфам), палаців, вілл і просто гарних будинків з добротними красивими меблями — усі те, що характерно для цивілізованого суспільства.

Римляне вперше стали будувати «типові» міста, прообразом яких з'явилися римські військові табори. Прокладалися дві перпендикулярні вулиці — кардо і декуманум, на перехрестя яких зводили центр міста. Міське планування підкорялося строго продуманій схемі.

Практичний склад римської культури позначався в усьому — у тверезості мислення, нормативному представленні про доцільний миропорядке, у скрупульозності римського права, що враховувало всі життєві ситуації, у тяжінні до точних історичних фактів, у високому розквіті літературної прози, у примітивній конкретності релігії.

У римському мистецтві періоду розквіту ведучу роль грала архітектура, пам'ятники якої і тепер, навіть у руїнах скоряють своєю міццю. Римляне поклали початок новій епосі світового зодчества, у якому основне місце належало спорудженням суспільним, що втілили ідеї могутності держави і розрахованим на величезні кількості людей.

В усім древньому світі римська архітектура не має собі рівної по висоті інженерного мистецтва, різноманіттю типів споруджень, багатству композиційних форм, масштабові будівництва. Римляне ввели інженерні спорудження (акведуки, мости, дороги, гавані, міцності) як архітектурні об'єкти в міський, сільський ансамбль і пейзаж.

Краса і міць римської архітектури розкриваються в розумній доцільності, у логіку структури спорудження, у художньо точно знайдених пропорціях і масштабах, лаконізмі архітектурних засобів, а не в пишній декоративності. Величезним завоюванням

римлян було задоволення практичних побутових і суспільних потреб не тільки пануючого класу, але і мас міського населення.

Історія Рима поділяється на два етапи. Перший — епоха республіки, — наступивший у кінці VI в. до н.е., коли з Рима були вигнані этрусские царі, і тривав до середини I в. до н. э. Другий етап — імператорський — почався правлінням Октавиана Августа, що перейшло до єдиновладдя, і тривав до IV в. н.е.

Республіканський період.

Сторінки 1   2   3   4   5   6  
Коментарі до даного документу
Додати коментар