/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Війна за незалежність в північній Амереці 1775-83, Детальна інформація

Тема: Війна за незалежність в північній Амереці 1775-83
Тип документу: Реферат
Предмет: Всесвітня історія
Автор: фелікс
Розмір: 0
Скачувань: 1290
Скачати "Реферат на тему Війна за незалежність в північній Амереці 1775-83"
Сторінки 1   2  
Ассірійська держава

Історія Ассирії поділяється на три основних періоди:

Старо-ассирійський (20-16 століття до н.е.)

Середньо-ассирійський (15-11 століття до н.е.)

Ново-ассирійський (10-7 століття до н.е. )

У старо-ассирійський період держава займала невелику територію, центром котрої був Ашшур. Населення займалося землеробством: вирощувало ячмінь і полбу, розводило виноград, використовуючи природне зрошення (дощові і снігові опади), колодязі й у невеликому обсязі - за допомогою іригаційних споруджень - води Тигру. У східних районах країни великий вплив мало скотарство з використанням гірських лугів для літнього випасу худоби. Але головну роль у житті раннього ассірійського суспільства відігравала торгівля.

Через Ассирію проходили найважливіші торгові шляхи: із Середземномор'я і з Малої Азії по Тигру в райони Середньої і Південної Месопотамії і далі в Елам. Ашшур прагнув створити свої торгові колонії, щоб закріпитися на цих головних рубежах. Уже на рубежі 3-2 тис до н.е. він підкоряє собі колишню шумеро-аккадську колонію Гасур (на сходу від Тигру). Особливо активно колонізації піддалася східна частина Малої Азії, відкіля вивозилося важливе для Ассирії сировина: метали (мідь, свинець, срібло), худоба, вовна, шкіра, дерево - і куди ввозили зерно, тканини, готовий одяг і ремісничі вироби.

Старо-ассирійське суспільство було рабовласницьким, але зберігало сильні пережитки родового ладу. Існували царські (чи палацеві) і храмові господарства, землі котрих обробляли общинники і раби. Основна частина землі була власністю громади. Земельні ділянки знаходилися у володінні великосімейних громад "бітум", що включали в себе кілька поколінь найближчих родичів. Земля піддавалася регулярним переділам, але могла знаходитися й у приватній власності. У цей період виділилася торгова знать, що розбагатіла в результаті міжнародної торгівлі. Уже було широко розповсюджено рабство. Раби здобувалися шляхом боргового рабства, покупки в інших племен, а також у результаті вдалих військових походів.

Ассірійська держава в цей час називалося алум Ашшур, що означало місто чи громада Ашшур. Ще збереглися народні збори і ради старійшин, що вибирали укуллума - посадову особу, що відала судовими й адміністративними справами міста держави. Існувала також спадкоємна посада правителя - ишшаккума, що мав релігійні функції, керував храмовим будівництвом і іншими суспільними роботами, а під час війни ставав воєначальником. Іноді ці дві посади сполучалися в руках однієї людини.

На початку 20 століття до н.е. міжнародна ситуація для Ассирії складається невдало: піднесення держави Мари в районі Євфрату стало серйозною перешкодою для західної торгівлі Ашшура, а утворення Хетського царства незабаром звело нанівець діяльність ассірійських купців у Малій Азії. Утрудняло торгівлю також і просування племен амореїв у Месопотамії. Видимо, з метою її відновлення Ашшур у правління Ілушуми починає перші походи на захід, до Євфрату, і на південь, за течією Тигру. Особливо активну зовнішню політику, у якій переважає західний напрямок, Ассирія веде при Шамши-Ададе 1 (1813-1781 р. до н.е.). Її війська захоплюють північно- месопотамські міста, вона підкоряє собі Мари, захоплюють сірійське місто Катной. До Ашшуру переходить посередницька торгівля з заходом. З південними сусідами - Вавилонією і Ешнунной Ассирія підтримує мирні відносини, але на сході їй приходиться вести постійні війни з хурритами. У такий спосіб наприкінці 19 - початку 18 століття до н.е. Ассирія перетворилася у велику державу і Шамши-Адад 1 привласнив собі титул "цар багатьох".

Ассірійська держава була реорганізована. Цар очолив великий адміністративний апарат, став верховним воєначальником і суддею, керував царським господарством. Уся територія ассірійської держави була поділена на округи, чи провінції (хальсум), на чолі яких стояли намісники призначувані царем. Основною одиницею ассірійської держави була громада - алум. Усе населення держави платило в скарбницю податки і виконувало різні трудові повинності. Армія складалася з професійних воїнів і загального ополчення.

При наступниках Шамши-Адада 1 Ассирія початку терпіла поразки від Вавілонської держави, де тоді правил Хаммурапі. Він, у союзі з Мари розгромив Ассирію і вона, у кінці 16 століття до н.е. стала видобутком молодої держави - Митанни. Торгівля Ассирії занепала, оскільки Хетське царство витиснуло ассірійських купців з Малої Азії, Єгипет із Сирії, а Митанні закрило шлях на захід.

Ассирія в середньо-ассирійський період (2-га половина 2-го тис. до н.е.)

У 15 столітті до н.е. ассирійці намагаються відновити колишнє положення своєї держави. Своїм ворогам - Вавілонському, Митаннійському і Хетському царствам - вони протиставили союз з Єгиптом, що став грати в середині 2-го тис до н.е. провідну роль на Близькому Сході. Після першого походу Тутмоса 3 на східне середземноморське узбережжя, Ассирія встановлює тісні контакти з Єгиптом. Дружні відносини двох держав зміцнюються при єгипетських фараонах Аменхотепі 3 і Ехнатоне й ассірійських правителях Ашшур-надин-аххе 2 і Ашшур-убаллите 1 (кінець 15 - 14 вік до н.е.). Ашшур-убаллит 1 домагається того, щоб на вавілонському троні сиділи ассірійські ставленики. Особливо відчутних результатів Ассирія досягає в західному напрямку. При Адад-нерари 1 і Салманасаре 1 остаточно підкоряється ассірійцям могутнє Митанни. Тукульти-Нинурта 1 робить успішний похід у Сирію і захоплює там близько 30.000 полонених. Він же вторгається у Вавилон і веде в полон вавілонського царя. Ассірійські царі починають робити походи і на північ, у Закавказзя, у країну, що вони називають країною Уруатри чи Наіри. У 12 столітті до н.е. Ассирія, підірвавши сили в безупинних війнах знаходиться в занепаді.

Але на рубежі 12-11 століть до н.е. під час правління Тиглатпаласара 1 (1115-1077 р. до н.е.), до неї повертається колишня могутність. Це було зв'язано з багатьма обставинами. Упало Хетське царство, Єгипет вступив у смугу політичної роздробленості. В Ассирії фактично не було суперників. Основний удар був спрямований на захід, куди було зроблено близько 30 походів, у результаті яких були захоплені Північна Сирія і Північна Фінікія. На півночі були здобуті перемоги над Наири. Однак, у цей час починає підніматися Вавилон, і війни з ним йдуть зі змінним успіхом.

Верхівку ассірійського суспільства в цей час складав клас рабовласників, що був представлений великими землевласниками, купцями, жрецтвом, служивою знаттю. Основна маса населення - клас дрібних виробників складався з вільних хліборобів - общинників. Сільська громада мала власність на землю, тримала у своїх руках систему зрошення і мала самоврядування: на чолі її стояли староста і рада "великих" поселенців. Широкого поширення в цей час мав інститут рабства. Навіть прості общинники мали по 1-2 раба. Роль ашшурської ради старійшин - органа ассірійської знаті - поступово зменшується.

Розквіт Ассирії в цей період закінчився зненацька. На рубежі 12-11 століть до н.е. з Аравії на терени Передньої Азії прийшли кочові племена семітомовних арамеїв. Ассирія лежала на їхньому шляху, і їй довелося прийняти на себе їхній основний удар. Арамеї розселилися по її території і змішалися з ассірійським населенням. Майже 150 років Ассирія переживала занепад, похмурі часи панування іноземців. Її історія в цей період майже не відома.

Велика Ассірійська військова держава в 1-му тис. до н.е.

У 1-му тис. до н.е. спостерігається економічний підйом стародавніх східних держав, викликаний впровадженням у виробництво нового металу - заліза, інтенсивним розвитком сухопутної і морської торгівлі, заселенням усіх зручних для життя територій Близького Сходу. У цей час ряд старих держав, таких як, Хетська держава, Митанни, розпадаються на частині, що поглинаються іншими державами, і сходять з історичної арени. Інші, наприклад Єгипет, Вавилон, переживають внутрішньо - і зовнішньополітичний занепад, уступають свою провідну роль у світовій політиці іншим державам, серед яких виділяється Ассирія. Крім того, у 1-му тис до н.е. на політичну арену виходять нові держави - Урарту, Куш, Лідія, Мідія, Персія.

Ще в 2-м тис. до н.е. Ассирія стала однією з найбільших стародавніх східних держав. Однак навала напівкочових арамейських племен важко відбилося на її долі. Ассирія переживала затяжний, майже двохсотлітній занепад, від якого вона оправилася тільки в 10 столітті до н.е.. Осілі арамеї змішалися з основним населенням. Почалося впровадження заліза у військову справу. На політичній арені в Ассирії не було гідних суперників. До завойовницьких походів Ассирію підштовхували недостача сировини (метали, залізо), а також бажання захопити підневільну робочу силу - рабів. Ассирія часто переселяла цілі народи з місця на місце. Дуже багато народів платили Ассирії велику данину. Поступово, з часом, ассірійська держава стала по-суті жити з цих постійних грабежів.

У прагненні захопити багатства Передньої Азії Ассирія не була самотня. Такі держави як Єгипет, Вавилон, Урарту, постійно протистояли в цьому Ассирії, і вона вела з ними тривалі війни.

¤

¦

¤

Tхопутної і морської торгівлі. Вони проходили через такі міста як Тир, Сидон, Дамаск, Библ, Арвад, Каркемиш.

Саме в цьому напрямку починає головні військові походи Ашшурнацирапал 2. Йому вдалось розбити арамейські племена, що жили в Північній Сирії, скорити одне з їхніх князівств - Бит-Адини. Незабаром він досяг берегів Середземного моря, і ряд правителів сірійських князівств і фінікійських міст принесли йому данину.

Його син Салманасар 3 продовжив завойовницьку політику батька. Більшість походів теж було спрямована на захід. Однак, у цей час Ассирія воювала і в інших напрямках. На півночі йшла війна з державою Урарту. Спочатку Салманасару 3 удалося нанести йому кілька поразок, але потім Урарту зібралося із силами, і війни з ним прийняли затяжний характер.

Великий успіх принесла ассірійцям боротьба з Вавилоном. Їхні війська вторгалися далеко в глиб країни і доходили до берегів Перської затоки. Незабаром на вавілонський трон був посаджений ассірійський ставленик. На заході Салманасар 3 остаточно захопив князівство Бит-Адини. Йому принесли данину і виразили покірність царі князівств Північної Сирії і південного-сходу Малої Азії (Куммух, Мелид, Хаттина, Гургум і ін.). Однак незабаром Дамаське царство створило численну коаліцію для боротьби з Ассирією. В неї ввійшли такі держави Куе, Хамат, Арзад, Ізраїльське царство, Аммон, араби Сирійсько-Месопотамського степу, у боях брав участь і єгипетський загін.

Запеклий бій відбувся при місті Каркаре на річці Оронт у 853 р. до н.е.. Очевидно, ассірійці не змогли нанести остаточної поразки коаліції. Хоча Каркар упав, але інші міста коаліції - Дамаск, Аммон, не були узяті. Тільки в 840 р. після 16-ти походів за Євфрат, Ассирії удалося домогтися вирішального переваги. Хазаилу, цар Дамаска, був розбитий, була захоплені багаті трофеї. Хоча саме місто Дамаск знову не було узято, військова сила Дамаського царства була зломлена. Тир, Сідон і Ізраїльське царство поспішили принести данину ассірійському царю.

У результаті захоплення численних скарбів, Ассирія в цей період почала велике будівництво. Відбудовувався і прикрашався древній Ашшур. Але в 9 столітті до н.е. особлива увага ассірійських царів бути звернена на нову ассірійську столицю - місто Кальху (сучасний Нимруд). Тут будувалися величні храми, палаци ассірійських царів, могутні фортечні стіни.

Сторінки 1   2  
Коментарі до даного документу
Додати коментар