/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Національне центральне бюро інтерполу в Україні, Детальна інформація

Тема: Національне центральне бюро інтерполу в Україні
Тип документу: Реферат
Предмет: Правознавство
Автор: Олексій
Розмір: 0
Скачувань: 993
Скачати "Реферат на тему Національне центральне бюро інтерполу в Україні"
Сторінки 1   2  
НАЦІОНАЛЬНЕ ЦЕНТРАЛЬНЕ БЮРО ІНТЕРПОЛУ В УКРАЇНІ.

Історія розвитку Інтерполу.

Структура та повноваження Національного центрального бюро Інтерполу в Україні.

1. Всесвітній конгрес поліції, який відбувся в Австрії, 7 вересня 1923 року затвердив постійно діючу організацію – Міжнародну комісію кримінальної поліції - і прийняв її статут. Її резиденцією став Відень. Спочатку в комісії було 28 членів, в 1925 р. – 37 офіційних членів від 20 держав. В 1938 р. в складі комісії було вже 34 країни.

Міжнародне співробітництво поліції різних країн будувалося за такою схемою: місцеві органи поліції – національний поліцейський центр – міжнародне поліцейське бюро, яке діяло на подобі поліцейських центрів в країнах, але тільки в міжнародному масштабі.

В 20-30 роках проходило формування організаційної структури Міжнародної комісії кримінальної поліції і визначалися напрямки і форми співробітництва поліції різних країн в її межах.

В 1954 р. учасниками 24-ї щорічної сесії комісії (Стамбул) прийняли рішення розробити новий статут і доручили його підготовку спеціальному комітету експертів. Статут був прийнятий на 25 сесії у Відні в 1956 році.

Новий статут закріпив нову назву організації – Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол). Місцем перебування організації є Франція. Відповідно до статуту, метою Інтерполу є: забезпечувати і розвивати широке взаємне співробітництво всіх органів (установ) кримінальної поліції в межах існуючого законодавства країн і в дусі Загальної декларації прав людини; створювати і розвивати установи, які можуть успішно сприяти попередженню і боротьбі із загальною кримінальною злочинністю.

Інтерпол включає: Генеральну Асамблею, Виконавчий комітет, Генеральний секретаріат, Національне центральне бюро, Радників.

Генеральна Асамблея є вищим органом Організації. Кожен член організації може бути представлений в ній одним або декількома делегатами. Але делегація кожної країни повинна мати тільки одного керівника, який призначається компетентним керівним органом цієї країни. До функцій Генеральної Асамблеї належать:

виконувати зобов’язання, передбачені Статутом;

визначати принципи діяльності і загальні заходи, які повинні сприяти виконанню цілей організації;

розглядати і затверджувати загальний план роботи, який подається Генеральним секретарем на наступний рік;

встановлювати інші необхідні правила;

вибирати осіб для виконання функцій, передбачених Статутом;

приймати рішення і давати рекомендації Членам організації з питань, які входять в її компетенцію;

визначати фінансову політику організації;

розглядати і схвалювати угоди з іншими організаціями.

Право голосу має тільки один делегат від кожної країни. Рішення приймаються простою більшістю голосів, за винятком тих, для прийняття яких Статутом передбачено більшість в 2/3 голосів.

Виконавчий комітет складається з Президента Організації, трьох Віце-Президентів і 9 делегатів.

Генеральна Асамблея вибирає з числа своїх делегатів Президента (на 4 роки) і трьох Віце-Президентів (на 3 роки).

Президент Організації:

головує на сесіях Генеральної Асамблеї і Виконавчого комітету і керує дебатами;

здійснює контроль за тим, щоб діяльність Організації відповідала рішенням Генеральної Асамблеї і Виконавчого комітету;

підтримує постійний зв’язок з Генеральним секретарем Організації.

Виконавчий комітет:

здійснює контроль за виконанням рішень Генеральної Асамблеї;

готує повістку для сесій Генеральної Асамблеї;

представляє Генеральній Асамблеї план роботи і пропозиції, які вважає доцільними;

здійснює контроль за діяльністю Генерального секретаря;

Сторінки 1   2  
Коментарі до даного документу
Додати коментар