Римська династія імператорів Юліїв - Клавдіїв, Детальна інформація
Римська династія імператорів Юліїв - Клавдіїв
Реферат на тему:
“Римська династія імператорів Юліїв – Клавдіїв”
1. Введення
Оглядова історія становлення і падіння Великого Рима хвилює нас і донині. З захватом серця ми і сьогодні готові зануритися в повсякденні турботи римлян і разом з ними шукати відповіді на хвилюючі питання, переживати любов і смерть запеклих сердець; скинення імператора; війну, у її перемозі чи поразці і багато чого іншого. І треба помітити, що всупереч сторіччям перед людиною з'являються всі ті ж дискусії, хвилювання і розбіжності як у любові, так і в політику. У своїй роботі я, сподіваюся, об'єктивно освітити таку важливу проблему, як деградування особистості монарха в період правління, а також роль народу в монархії. Що добре спостерігається в Римській Імперії.
Дійсно, вірно помітила К.В. Вержбицький, "абсолютна влада - занадто сильний наркотик, а люди далеко не завжди здатні учитися на чужих помилках". Будь-якій державі присуще прагнення до контролю.
Із самого початку встановлення в Римі режиму принципату провінції відразу відчули на собі сприятливий вплив нової політичної системи. Імперія принесла римлянам зовнішній і внутрішній мир, відносну безпеку й економічне процвітання, але вона ж відняла в них політичну волю. Римському суспільству, особливо старої аристократії, довелося пережити кошмар жорстокого терору і диких навіженств імператорів династії Юліїв-Клавдіїв, оскільки вже при Тиберії проголошена Августом ера загальної згоди змінюється епохою терористичного режиму.
Опір тоталітаризму і деспоту існувала, люди ризикували життям у боротьбі за право політичної волі, але в переважній більшості випадків це виливалося ні в які активні дії. Ні в якому разі не слід применшувати значення цього опору, що прийняло форму словесної зброї: "сатира на принцепсів і їхнє оточення, політичні памфлети ходили по руках, незважаючи на всі зусилля влади й уривки деяких з них збереглися у творах Тацита і Светонія".
Були і активні дії - змови проти імператорів, що, у кінцевому рахунку, вінчалися успіхом, як це трапилося з Цезарем, що випередив час своїми монархічними ідеями, за що і був "покараний" повсталими проти нього республіканцями; і з останнім імператором з Юліїв-Клавдіїв, що став жертвою аристократії, прихильників республіканського ладу. На подібні змови імператори відповідали стратами і конфіскаціями. Конфіскації багатств знаті - це був спосіб "державного регулювання", за допомогою якого наповнялася скарбниця, і забезпечувалися землею солдати.
Причиною такої ненависті народу до свого правителя був регрес гуманістичного початку людини на престолі. Вплив на це робили соціально-етичні принципи і психологічна характеристика населення, а також моральна непідготовленість, а, отже, і нікчемність майбутнього імператора. З цього приводу можна повторити фразу: "О, слава, слава! Безліч незначних людей зробила ти великими в очах сучасників і потомства" (Еврипід, Андромаха).
2. Гай Юлій Цезар
Гай Юлій Цезар походив зі стародавнього патриціанського роду, що вів свій початок від легендарного Дзиґа, сина Енея й онука Венери й Анхіза. З юних років занурившись в політику, він став одним з лідерів народної партії популярів, але його патриціанське походження перешкодило йому обійняти посаду народного трибуна, до якої Цезар прагнув. У той же час рід Юліїв, належачи до римського нобілітету, висунув зі своїх рядів кілька державних діячів, що займали вищі посади в магістратах. Більшість його родин належала до сенаторської партії оптиматів, що представляла інтереси старої аристократії, однак Цезар із самого початку примкнув до популярів. Причиною цього було його споріднення з Гаєм Маріем, великим воїном, чия блискуча кар'єра була прикладом для наслідування юному Юлію. Мати Цезаря – Аврелія походила зі знатної патриціанської родини, і Тацит згадує її як приклад римської матрони, чиї строгість і вимогливість допомогли виховати в сині дійсного воїна і державного діяча. Учителем Цезаря був Антоній, уродженець Галлії, що виховав у ньому мистецтво красномовства.
Коли Цезарю виповнилося п'ятнадцять років, раптово вмер його батько. Молодого Цезаря обирають "Жрецом Юпітера. На цю почесну посаду міг бути обраний лише той, хто належав до патриціанського роду. Але існувало ще одне обмеження: кандидат повинен був походити з такої родини, у якій батьки вступили в шлюб, застосувавши особливий і древній релігійний обряд, що називався confarreo (він фактично виключав розірвання шлюбу). Але вже незабаром через обмеження, яке не відносилося до Цезаря, природженого полководця, кар'єра жреця в нього не удалася.
Цезар залишив Рим. До того ж наставав уже такий вік, коли римлянин знатного походження повинний був починати свій шлях служіння державі. Якщо не удалася кар'єра жреця, яка унеможливлювала військову кар’єру, то тепер Цезар почав з порушення цієї заборони, тим більше що деякий стаж військової служби був у Римі негласною, але майже необхідною передпосилкою будь-якої суспільно-політичної кар’єри. Цезар відправився в провінцію Азія, де незабаром став прикомандированим до штабу пропретора Квінта Мінуція Терма. За виявлену хоробрість був нагороджений дубовим вінком. 1 січня 59 р. Цезар став консулом.
Цезар зовсім не прямував від одній легкої перемоги до іншої, ні, кожен свій успіх, кожну свою перемогу він виривав з величезним зусиллям і досить часто випробував прикрість поразок.
Після консульських виборів 51 р. починається тривала боротьба Цезаря із сенатом. Питання, навколо якого розгорнулася боротьба, стосувався повноважень Цезаря, і мало для нього першорядне значення, навіть життєве важливе. Тому, не закінчивши ще цілком воєнних операцій у Галлії, Цезар активізує свою діяльність, направлену на зміцнення позицій у самому Римі. Ще більш широко, чим дотепер, він кредитує сенаторів, та й не тільки сенаторів, грошима, оплачує їхні борги, обсипає щедрими подарунками, причому не забуває навіть рабів чи відпущеників у милості у своїх хазяїнів. Населенню Рима в цілому він постійно нагадує про себе роскішними будівлями, організацією ігор і бенкетів.
Цезар прагне зміцнити своє становище не тільки в самому Римі. Дійшло до того, що ходили слухи про його намір поширити цивільні права на все населення областей. Але акцію подібного роду було не так легко здійснити.
Однак уже незабаром у результаті засідань сенату, рішень і висловлювань ситуація стає гранично ясної, у всякому разі для Цезаря. І він збирає сходку солдатів 13-го легіону.
Оголошено надзвичайний стан, тобто римський народ покликаний до зброї. Тому він просить захистити від ворогів добре ім'я і честь полководця, під водійством якого вони протягом десяти років одержали стільки блискучих перемог у славу батьківщини. Промова зробила належну дію.
Всі історики одностайно відзначають коливання Цезаря. Проте, произнеся історичну фразу "Жереб кинутий", Цезар усе-таки перейшов зі своїм штабом через Рубікон. Отже, громадянська війна почалася, у ході якої вже за шістдесят днів Цезар став господарем всієї Італії. Утеча Помпея, навпаки викликала крайнє невдоволення сучасників.
Нарешті, перед Цезарем стояла задача поновлення нормального і до того ж налагодженого в інтересах самого Цезаря функціонування державного апарата. До цієї області варто віднести такі заходи, як поповнення сенату, закони про збільшення числа магістратів, закон про провінції, новий порядок взаємозв'язків між диктатором і коміціями. Цю задачу "поновлення" державного апарата не можна розглядати ізольовано від іншої сторони тієї ж проблеми - прагнення знайти нову і досить надійну соціальну опору. Задоволення вимог армії, зміцнення і "відновлення" римського громадянства, чітка робота державного апарата і його пристосування до нових умов – такий шлях, обраний Цезарем для відновлення державного ладу.
Що стосується цивільно-правової політики Цезаря, то тут, мабуть, можуть бути відзначені дві тенденції. З одного боку, небувалий дотепер масштаб розповсюдження цивільних прав поза Італією, що мало велике принципове значення для зміцнення римської держави і складання її нової адміністративно-політичної структури. Цивільні права надавалися цілим громадам і навіть окремим провінціям. З іншого боку, у цивільно-правовій політиці Цезаря дуже помітно відчувається і деяка "охоронна" тенденція, тобто визначене гальмування процесу поширення цивільних прав, але він не прагнув знищити "персональность" чи прав правове розходження між римлянами і Перегрінами.
Зрештою, схильність до монархії відштовхнула від нього не тільки колишніх "республіканців", але навіть явних прихильників Цезаря. Таким чином і створилася та парадоксальна ситуація, при якій усесильний диктатор, що досяг, здавалося б, вершини влади і пошани, насправді очутився в політичної ізоляції, а виникла проти нього й успішно реалізована змова була закономірним проявом слабості встановленого їм режиму.
Остання, вирішальна змова на життя Цезаря відбулася на самому початку 44 р. у березні на засіданні сенату. До неї було залучено більш 60 чоловік. Цікавий склад змовників: крім ватажків змови Юнія Брута і Кассія Лонгіна, всі інші учасники були до недавнього минулого явними прихильниками Цезаря.
Загибель Цезаря стала смертельним ударом для спроби витягти Республіку з ями анархії, нехай навіть шляхом військової диктатури. Змовники, убивши Цезаря, обезглавили всю цезаріанську систему. Тільки через кілька днів близький друг Цезаря Лепід призвав до помсти. Саме тіло було урочисто спалене, і Гай Юлій Цезар був обожнений сенатом і народом. Змовники бігли в східні провінції, де і затвердилися в сані пропреторів. Утворилася партія цезаріанцев, на чолі якої встав легат і друг Юлія Марк Антоній.
3. Август - засновник принципату
Народився в Римі, син Гая Октавія й Атії, племінниці Цезаря, що у заповіті усиновив Августа і призначив його головним спадкоємцем. У юності одержав гарну освіту. Вивчав риторику, філософію. Август сам писав як вірші, так і прозу. З поетичних добутків Августа до нас дійшли зведення про епіграми, про уїдливі вірші - фесценії, про гекзаметричну поему "Сицилія", що могла описувати сицилійську війну чи носити історико-географічний характер, про незакінчену трагедію "Аякс". Відомо також, що він писав і вимовляв промови, склав надгробний напис у віршах для Друза. Дванадцятирічним хлопчиком він виголосив похоронну промову на честь своєї бабки Юлії, потім він виступав на похорон Марцелла, Агріппи, сестри Октавії. Ці мови він готував надзвичайно ретельно.
У дев'ятнадцять років, після смерті Цезаря, Гай Октавій Фурій, майбутній Октавіан Август, прибуває в Рим з Македонії. Згодом під ім'ям принцепса прийняла під свою руку стомлене цивільними розбратами держава. Режим, створений Августом, приніс мир! Це слово було в усіх на вустах. Світ прославляли (Августовий мир), його берегли як зіницю ока, йому споруджували вівтарі. Коли Август повернувся з Іспанії в Рим, за рішенням сенату на Марсовому полі був споруджений вівтар миру.
Він почав боротьбу з Антонієм, з яким, однак, після перемоги при Мутині і походу на Рим разом з Лепідом уклав другий тріумвірат. Після кривавої розправи над політичними супротивниками за допомогою проскрипцій тріумвірам удалося здобути перемогу над військами убивць Цезаря - Брута і Кассія. При розділі Імперії, згідно з укладеним договором, Август одержав західну частину держави, Антоній - східну, Лепід - африканські провінції. Але вже після відсторонення від влади Лепіда Август почав запеклу боротьбу проти Антонія. Він був позбавлений усіх посад і звань, а його спільниці, єгипетській цариці Клеопатрі, оголошена війна. Після перемоги в морському бої при Акції Август став одноособовим римським володарем. З часу правління Августа Рим став імперією. Імператори мали довічну трибунську владу, звання верховного понтифіка (жреця), за бажанням приймали посади консула, проконсула, цензора, відали скарбницею.
Відбулися засідання сенату, на яких були розглянуті питання про положення спадкоємця Цезаря і подальший розвиток Римської імперії. Тридцатип’ятирічному Августові сенатом була передана терміном на десять років проконсульська влада у всіх провінціях, що бідують у військовому захисті. Провінції були розділені на сенатські й імператорські. В останніх були сконцентровані основні римські війська. Тим самим Август одержав у командування велику частину римської армії. У цей час його удостоїли почесним титулом Августа. Через півроку Августові була довічно передана влада трибуна; його проконсульська влада була поширена на Рим, і йому були підлеглі провінційні намісники. Таким чином, була створена державно-правова основа першого принцепса і всіх його спадкоємців, що спиралася на два стовпи: імперіїзм і трибунську владу. Принципат виявлявся системою політичного дуалізму. Отже, основи державного порядку перетерпіли глибоку зміну, і від суспільних установ старого часу ніде нічого не залишилося. Забувши про ще недавню загальну рівність, усі навперебій ловили накази принцепса; сьогодення не породжувало побоювань, оскільки Август, діяльно піклувався про підтримку своєї влади, цілісності своєї родини і цивільного миру.
Влада імператора підтримувалася створюваним авторитетом і функціями, що виконуються підлеглими. Як "син приліченого до лику богів Цезаря", Август обожнювався в народі, що надалі привело до виникнення культу імператора. Він також був Верховним жрецом (Pontіfex maxіmus) і Батьком батьківщини (Pater patrіae).
“Римська династія імператорів Юліїв – Клавдіїв”
1. Введення
Оглядова історія становлення і падіння Великого Рима хвилює нас і донині. З захватом серця ми і сьогодні готові зануритися в повсякденні турботи римлян і разом з ними шукати відповіді на хвилюючі питання, переживати любов і смерть запеклих сердець; скинення імператора; війну, у її перемозі чи поразці і багато чого іншого. І треба помітити, що всупереч сторіччям перед людиною з'являються всі ті ж дискусії, хвилювання і розбіжності як у любові, так і в політику. У своїй роботі я, сподіваюся, об'єктивно освітити таку важливу проблему, як деградування особистості монарха в період правління, а також роль народу в монархії. Що добре спостерігається в Римській Імперії.
Дійсно, вірно помітила К.В. Вержбицький, "абсолютна влада - занадто сильний наркотик, а люди далеко не завжди здатні учитися на чужих помилках". Будь-якій державі присуще прагнення до контролю.
Із самого початку встановлення в Римі режиму принципату провінції відразу відчули на собі сприятливий вплив нової політичної системи. Імперія принесла римлянам зовнішній і внутрішній мир, відносну безпеку й економічне процвітання, але вона ж відняла в них політичну волю. Римському суспільству, особливо старої аристократії, довелося пережити кошмар жорстокого терору і диких навіженств імператорів династії Юліїв-Клавдіїв, оскільки вже при Тиберії проголошена Августом ера загальної згоди змінюється епохою терористичного режиму.
Опір тоталітаризму і деспоту існувала, люди ризикували життям у боротьбі за право політичної волі, але в переважній більшості випадків це виливалося ні в які активні дії. Ні в якому разі не слід применшувати значення цього опору, що прийняло форму словесної зброї: "сатира на принцепсів і їхнє оточення, політичні памфлети ходили по руках, незважаючи на всі зусилля влади й уривки деяких з них збереглися у творах Тацита і Светонія".
Були і активні дії - змови проти імператорів, що, у кінцевому рахунку, вінчалися успіхом, як це трапилося з Цезарем, що випередив час своїми монархічними ідеями, за що і був "покараний" повсталими проти нього республіканцями; і з останнім імператором з Юліїв-Клавдіїв, що став жертвою аристократії, прихильників республіканського ладу. На подібні змови імператори відповідали стратами і конфіскаціями. Конфіскації багатств знаті - це був спосіб "державного регулювання", за допомогою якого наповнялася скарбниця, і забезпечувалися землею солдати.
Причиною такої ненависті народу до свого правителя був регрес гуманістичного початку людини на престолі. Вплив на це робили соціально-етичні принципи і психологічна характеристика населення, а також моральна непідготовленість, а, отже, і нікчемність майбутнього імператора. З цього приводу можна повторити фразу: "О, слава, слава! Безліч незначних людей зробила ти великими в очах сучасників і потомства" (Еврипід, Андромаха).
2. Гай Юлій Цезар
Гай Юлій Цезар походив зі стародавнього патриціанського роду, що вів свій початок від легендарного Дзиґа, сина Енея й онука Венери й Анхіза. З юних років занурившись в політику, він став одним з лідерів народної партії популярів, але його патриціанське походження перешкодило йому обійняти посаду народного трибуна, до якої Цезар прагнув. У той же час рід Юліїв, належачи до римського нобілітету, висунув зі своїх рядів кілька державних діячів, що займали вищі посади в магістратах. Більшість його родин належала до сенаторської партії оптиматів, що представляла інтереси старої аристократії, однак Цезар із самого початку примкнув до популярів. Причиною цього було його споріднення з Гаєм Маріем, великим воїном, чия блискуча кар'єра була прикладом для наслідування юному Юлію. Мати Цезаря – Аврелія походила зі знатної патриціанської родини, і Тацит згадує її як приклад римської матрони, чиї строгість і вимогливість допомогли виховати в сині дійсного воїна і державного діяча. Учителем Цезаря був Антоній, уродженець Галлії, що виховав у ньому мистецтво красномовства.
Коли Цезарю виповнилося п'ятнадцять років, раптово вмер його батько. Молодого Цезаря обирають "Жрецом Юпітера. На цю почесну посаду міг бути обраний лише той, хто належав до патриціанського роду. Але існувало ще одне обмеження: кандидат повинен був походити з такої родини, у якій батьки вступили в шлюб, застосувавши особливий і древній релігійний обряд, що називався confarreo (він фактично виключав розірвання шлюбу). Але вже незабаром через обмеження, яке не відносилося до Цезаря, природженого полководця, кар'єра жреця в нього не удалася.
Цезар залишив Рим. До того ж наставав уже такий вік, коли римлянин знатного походження повинний був починати свій шлях служіння державі. Якщо не удалася кар'єра жреця, яка унеможливлювала військову кар’єру, то тепер Цезар почав з порушення цієї заборони, тим більше що деякий стаж військової служби був у Римі негласною, але майже необхідною передпосилкою будь-якої суспільно-політичної кар’єри. Цезар відправився в провінцію Азія, де незабаром став прикомандированим до штабу пропретора Квінта Мінуція Терма. За виявлену хоробрість був нагороджений дубовим вінком. 1 січня 59 р. Цезар став консулом.
Цезар зовсім не прямував від одній легкої перемоги до іншої, ні, кожен свій успіх, кожну свою перемогу він виривав з величезним зусиллям і досить часто випробував прикрість поразок.
Після консульських виборів 51 р. починається тривала боротьба Цезаря із сенатом. Питання, навколо якого розгорнулася боротьба, стосувався повноважень Цезаря, і мало для нього першорядне значення, навіть життєве важливе. Тому, не закінчивши ще цілком воєнних операцій у Галлії, Цезар активізує свою діяльність, направлену на зміцнення позицій у самому Римі. Ще більш широко, чим дотепер, він кредитує сенаторів, та й не тільки сенаторів, грошима, оплачує їхні борги, обсипає щедрими подарунками, причому не забуває навіть рабів чи відпущеників у милості у своїх хазяїнів. Населенню Рима в цілому він постійно нагадує про себе роскішними будівлями, організацією ігор і бенкетів.
Цезар прагне зміцнити своє становище не тільки в самому Римі. Дійшло до того, що ходили слухи про його намір поширити цивільні права на все населення областей. Але акцію подібного роду було не так легко здійснити.
Однак уже незабаром у результаті засідань сенату, рішень і висловлювань ситуація стає гранично ясної, у всякому разі для Цезаря. І він збирає сходку солдатів 13-го легіону.
Оголошено надзвичайний стан, тобто римський народ покликаний до зброї. Тому він просить захистити від ворогів добре ім'я і честь полководця, під водійством якого вони протягом десяти років одержали стільки блискучих перемог у славу батьківщини. Промова зробила належну дію.
Всі історики одностайно відзначають коливання Цезаря. Проте, произнеся історичну фразу "Жереб кинутий", Цезар усе-таки перейшов зі своїм штабом через Рубікон. Отже, громадянська війна почалася, у ході якої вже за шістдесят днів Цезар став господарем всієї Італії. Утеча Помпея, навпаки викликала крайнє невдоволення сучасників.
Нарешті, перед Цезарем стояла задача поновлення нормального і до того ж налагодженого в інтересах самого Цезаря функціонування державного апарата. До цієї області варто віднести такі заходи, як поповнення сенату, закони про збільшення числа магістратів, закон про провінції, новий порядок взаємозв'язків між диктатором і коміціями. Цю задачу "поновлення" державного апарата не можна розглядати ізольовано від іншої сторони тієї ж проблеми - прагнення знайти нову і досить надійну соціальну опору. Задоволення вимог армії, зміцнення і "відновлення" римського громадянства, чітка робота державного апарата і його пристосування до нових умов – такий шлях, обраний Цезарем для відновлення державного ладу.
Що стосується цивільно-правової політики Цезаря, то тут, мабуть, можуть бути відзначені дві тенденції. З одного боку, небувалий дотепер масштаб розповсюдження цивільних прав поза Італією, що мало велике принципове значення для зміцнення римської держави і складання її нової адміністративно-політичної структури. Цивільні права надавалися цілим громадам і навіть окремим провінціям. З іншого боку, у цивільно-правовій політиці Цезаря дуже помітно відчувається і деяка "охоронна" тенденція, тобто визначене гальмування процесу поширення цивільних прав, але він не прагнув знищити "персональность" чи прав правове розходження між римлянами і Перегрінами.
Зрештою, схильність до монархії відштовхнула від нього не тільки колишніх "республіканців", але навіть явних прихильників Цезаря. Таким чином і створилася та парадоксальна ситуація, при якій усесильний диктатор, що досяг, здавалося б, вершини влади і пошани, насправді очутився в політичної ізоляції, а виникла проти нього й успішно реалізована змова була закономірним проявом слабості встановленого їм режиму.
Остання, вирішальна змова на життя Цезаря відбулася на самому початку 44 р. у березні на засіданні сенату. До неї було залучено більш 60 чоловік. Цікавий склад змовників: крім ватажків змови Юнія Брута і Кассія Лонгіна, всі інші учасники були до недавнього минулого явними прихильниками Цезаря.
Загибель Цезаря стала смертельним ударом для спроби витягти Республіку з ями анархії, нехай навіть шляхом військової диктатури. Змовники, убивши Цезаря, обезглавили всю цезаріанську систему. Тільки через кілька днів близький друг Цезаря Лепід призвав до помсти. Саме тіло було урочисто спалене, і Гай Юлій Цезар був обожнений сенатом і народом. Змовники бігли в східні провінції, де і затвердилися в сані пропреторів. Утворилася партія цезаріанцев, на чолі якої встав легат і друг Юлія Марк Антоній.
3. Август - засновник принципату
Народився в Римі, син Гая Октавія й Атії, племінниці Цезаря, що у заповіті усиновив Августа і призначив його головним спадкоємцем. У юності одержав гарну освіту. Вивчав риторику, філософію. Август сам писав як вірші, так і прозу. З поетичних добутків Августа до нас дійшли зведення про епіграми, про уїдливі вірші - фесценії, про гекзаметричну поему "Сицилія", що могла описувати сицилійську війну чи носити історико-географічний характер, про незакінчену трагедію "Аякс". Відомо також, що він писав і вимовляв промови, склав надгробний напис у віршах для Друза. Дванадцятирічним хлопчиком він виголосив похоронну промову на честь своєї бабки Юлії, потім він виступав на похорон Марцелла, Агріппи, сестри Октавії. Ці мови він готував надзвичайно ретельно.
У дев'ятнадцять років, після смерті Цезаря, Гай Октавій Фурій, майбутній Октавіан Август, прибуває в Рим з Македонії. Згодом під ім'ям принцепса прийняла під свою руку стомлене цивільними розбратами держава. Режим, створений Августом, приніс мир! Це слово було в усіх на вустах. Світ прославляли (Августовий мир), його берегли як зіницю ока, йому споруджували вівтарі. Коли Август повернувся з Іспанії в Рим, за рішенням сенату на Марсовому полі був споруджений вівтар миру.
Він почав боротьбу з Антонієм, з яким, однак, після перемоги при Мутині і походу на Рим разом з Лепідом уклав другий тріумвірат. Після кривавої розправи над політичними супротивниками за допомогою проскрипцій тріумвірам удалося здобути перемогу над військами убивць Цезаря - Брута і Кассія. При розділі Імперії, згідно з укладеним договором, Август одержав західну частину держави, Антоній - східну, Лепід - африканські провінції. Але вже після відсторонення від влади Лепіда Август почав запеклу боротьбу проти Антонія. Він був позбавлений усіх посад і звань, а його спільниці, єгипетській цариці Клеопатрі, оголошена війна. Після перемоги в морському бої при Акції Август став одноособовим римським володарем. З часу правління Августа Рим став імперією. Імператори мали довічну трибунську владу, звання верховного понтифіка (жреця), за бажанням приймали посади консула, проконсула, цензора, відали скарбницею.
Відбулися засідання сенату, на яких були розглянуті питання про положення спадкоємця Цезаря і подальший розвиток Римської імперії. Тридцатип’ятирічному Августові сенатом була передана терміном на десять років проконсульська влада у всіх провінціях, що бідують у військовому захисті. Провінції були розділені на сенатські й імператорські. В останніх були сконцентровані основні римські війська. Тим самим Август одержав у командування велику частину римської армії. У цей час його удостоїли почесним титулом Августа. Через півроку Августові була довічно передана влада трибуна; його проконсульська влада була поширена на Рим, і йому були підлеглі провінційні намісники. Таким чином, була створена державно-правова основа першого принцепса і всіх його спадкоємців, що спиралася на два стовпи: імперіїзм і трибунську владу. Принципат виявлявся системою політичного дуалізму. Отже, основи державного порядку перетерпіли глибоку зміну, і від суспільних установ старого часу ніде нічого не залишилося. Забувши про ще недавню загальну рівність, усі навперебій ловили накази принцепса; сьогодення не породжувало побоювань, оскільки Август, діяльно піклувався про підтримку своєї влади, цілісності своєї родини і цивільного миру.
Влада імператора підтримувалася створюваним авторитетом і функціями, що виконуються підлеглими. Як "син приліченого до лику богів Цезаря", Август обожнювався в народі, що надалі привело до виникнення культу імператора. Він також був Верховним жрецом (Pontіfex maxіmus) і Батьком батьківщини (Pater patrіae).
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021