Творче мислення і сучасні методи його формування у школярів за досвідом С.Н. Лисенкової, Детальна інформація

Національний Університет “Києво-Могилянська Академія”

Реферат

з курсу

“Педагогіка та психологія”

на тему:

Творче мислення і сучасні методи його формування у школярів за досвідом С.Н.Лисенкової.

Студентки 3-ФГСН

Волобуєвої О.В.

КИЇВ - 98

План.

Сучасний педагогічний підхід.

Методи С.Н.Лисенкової:

використання опорних схем

коментоване управління

випереджаюче навчання

Висновок.

Традиційна педагогічна система (стояла) на двох китах - відбір, відсів. Але подібний підхід не міг задовольнити потреби сучасного суспільства. На фоні прагнення суспільства до все більшої демократизації подібні питання постали і перед школою. Саме в цей час педагоги звернулися до досвіду педагогів-новаторів, які запропонували якісно нові підходи у вихованні і навчанні підростаючого покоління.

Перш за все вони якісно змінили підхід до стосунків “вчитель-учень”.

“Який би слабкий клас ми не взяли, ми десятиліттями не ставили дітям паганих оцінок, не скаржилися батькам на учнів, не робили зауважень на уроках - виявляється, так вчити можна, більше того, так вчити набагато легше. Спроби примушувати дітей без сили і можливості примушувати стомлюють педагога.”

Нове педагогічне мислення базується на ідеї гуманізації. А ідеї розвитку особистості дитини - це основний момент ідеології нової школи.

У моїй рідній школі, Першій міській гімназії міста Черкаси, широко застосовувалися методи, запропоновані С.Н.Лисенковою. Учому ж полягало новаторство цієї московської вчительки початкових класів? В основі її методики лежала теоретична думка відомого психолога Л.С.Виготського, піддана віртуозній обробці і втілена у методі випереджаючого навчання. З першого дня діти привчалися мислити, обгрунтовувати свої вчинки. Все навчання базується на великій довірі до учня. Перпективно-випереджаюче навчання здійснювалося з використанням опорних схем при наявності прокоментованого керування навчальним процесом. -Лисенкова помітила, що різні учні із різною швидкістю засвоюють учбовий матеріал. Але всі вони вільно володіють матеріалом першої теми, коли в класі починають вивчати третю, четверту, п‘яту тему. Отже відпадала необхідність топтатися на місці, підганяючи усіх учнів під один рівень. Звичайно при такому підході не могло бути й мови про пагані відмітки. Дитина не повинна була почувати себе гіршою, вона просто інша і по-іншому засвоює матеріал. А з часом учень починав розбиратися в тій чи іншій темі так само добре як і його однолітки. Це було “виховання успіхом”.

Нажаль моя школа не була настільки прогресивною, щоб застосувати цей метод московської вчительки, але в ній широко застосовувались методи, запропоновані С.Н.Лисенковою. Зокрема використання опорних схем. Опорні схеми, або опори - це висновки, які виникають на очах у учня в момент пояснення і оформляються у вигляді таблиці, карточок набірного полотна, креслення, малюнка. Головне у роботі з ними - це постійне їх використовувати, а не звертатись до них час від часу. Нагальний приклад:

У класі розглядається задача: “У вазі лежало три яблука, мама поклала туди іще три яблука. Скільки яблук знаходиться зараз у вазі? ”. Зачитуючи зміст задачі, вчитель пише на дошці:

3 3

потім ставить знак питання:

?

Після того,як учні розв‘язали цю задачу усно, на дошці з‘вляється запис: 3 + 3 = 6. На питання вчителя : “То яка ж відповідь у цій задачі?”, клас відповідає “шість”, і учитель записує цю відповідь в наступному рядку:

6

Потім табличка доповнюється словами :

умова,