Способи ввічливості в українській та іноземних мовах, Детальна інформація

Вступ

Часто можна почути, що етикет, його норми – це анахронізм, достатньо чемності та ввічливості. Так, але при цьому треба пам’ятати про те, що ви самі прагнете: як і в якому оточенні існувати, який імідж мати (це слово найбільш вживане, і воно зближує повсякденні норми поведінки з діловими нормами спілкування), а все це, зрештою, допоможе вам зробити з себе те, що ви будете в змозі запропонувати оточуючим. Річ у тім, що сьогодні, на порозі тисячоліття, роль активного між особового спілкування зростає, як би скептично на цей тезис не реагували деякі люди. Наш час – час комунікацій, і не тільки електронно-комп’ютерних: так чи інакше, але споживачами будь-якої продукції залишаються люди, тому в процесі спілкування нам доводиться пам’ятати про деякі правила, які слід пам’ятати.

“Ногами людина повинна стояти на землі своєї батьківщини, але очі її нехай бачать увесь світ...”

Д. Сантаяна

На вулиці та вдома

Ну що б, здавалося, можна сказати з цього приводу нового, що не було б відомим усім без винятку? Але як часто поруч з нами виникають ситуації, які змушують нас червоніти, хоча ми в цьому анітрохи не винні! Про що я? Та ось молодий чоловік кричить «Привіт!» своєму знайомому з іншого боку вулиці, перекрикуючи гудіння проїжджаючих мимо автомобілів та лякаючи немовлят, яких матусі провозять в колясках тротуарами. Або на прийомі: з ким треба привітатися (а з ким необов'язково) і в якій формі краще це зробити? Звісно, все це умовності, але такі, без знання яких ми можемо опинитись у неприємному становищі.

При випадковій зустрічі із знайомим на вулиці достатньо усміхнутися та кивнути. Якщо є можливість зупинитись та поговорити - особливо в громадських місцях - це треба зробити так, щоб не заважати тим, хто поряд з вами. Якщо ваш знайомий досить далеко (а ви знаходитесь у приміщенні), можете помахати йому рукою. При зустрічі, що не має офіційного характеру, у відповідь на привітання можна сказати «Привіт», відповідь «Здрастуйте» виглядає як більш церемонна. Але після офіційного знайомства сказати «Салют» або «Здорово», ясна річ, неприпустимо. Побажання «Доброго ранку» звучить менш офіційно, тоді як «Доброго дня» та «Доброго вечора» - більш церемонно.

Якщо людина здається знайомою, завжди краще кивнути або злегка вклонитися. При цьому не треба ображатися на тих, хто не привітався з вами: часто це буває на вулиці, при побіжній зустрічі, а причиною може бути як неуважність, так і поганий зір - зважайте на це, перш ніж образитись. В кінотеатрі, театрі, церкві, ясна річ, не треба починати розмову, поки не закінчиться служба або сеанс.

Якщо ви зустрілись із знайомим у приміщенні - який би пост ви не займали - не забувайте з усмішкою привітати чи то президента компанії, чи то вахтера, а якщо при цьому прозвучить й ім'я того, з ким здоровкаються, - йому це буде вдвічі приємніше! При цьому зовсім необов'язково заводити розмову, але будь-яка неувага надовго запам'ятається підлеглому і ляже мазком на портрет шефа, який собі малює кожний підлеглий. Але пам'ятайте: не треба самим заводити бесіду «ні про що», якщо начальник сам не виявив свого бажання в цьому.

Останнім часом питання типу «Як ви живете?» не викликають емоційного відгуку з боку того, кого про це запитують, тим більше, що поставлене в такій формі питання наче передбачає детальну відповідь, тому краще сформулювати привітання по-іншому. Якщо вже вас привітали в такій формі – краще відповісти «Спасибі, добре» або «Добре, дякую Вам».

Не зайвим буде сказати про те, що коли в домі, куди ви прийшли, вас познайомили з прислугою, вам достатньо буде усміхнутися зі словами «Привіт» чи «Здрастуйте», додавши до цього ім'я покоївки чи прислуги в тій формі, в якій вам їх представили господарі: «Привіт, Анно» або «Здрастуйте, пані Ковальчук». Обмінюватися з ними рукостисканням чи починати розмову – зайве.

Інколи ми опиняємось в ситуації, в якій треба «закруглити» бесіду - коли нам нудно або нецікаво. В такому разі треба просто сказати: «Ігорю, мені дуже приємно було з Вами побачитись, але, на жаль, я маю йти, інакше запізнюсь на ділову зустріч (до лікаря і т. ін.). Кланяйтеся від мене (кому) і - до побачення!» Якщо поряд незнайомі люди, – легким уклоном та усмішкою попрощайтеся з тими, хто в цю мить дивиться на вас: не намагайтеся звернути увагу на себе тих, хто не знає, що ви йдете. Але якщо ви знаходитесь у когось у гостях - не забудьте знайти господаря чи господиню та попрощатися з ними, але так, щоб це було непомітно, інакше гості зрозуміють це як знак, що і їм час іти - і зустріч буде зіпсовано.

Дуже часто виникає ситуація, в якій одну людину треба познайомити з іншою. Уявіть собі, що ви гуляєте з товаришем вулицею - і раптом зустріли знайому вам компанію. Зав'язалась розмова... але ж тільки між вами та вашими знайомими, яких ви зустріли; товариш, з яким ви здійснювали прогулянку, з цією компанією не знайомий! А надто якщо це ділова зустріч – і один із її учасників забув когось познайомити з іншими ~ добре, якщо гість представиться сам, але деякі люди (особливо англійці), якщо вони не представлені, можуть з образою простояти, не беручи участі в розмові. Тому слід нагадати деякі правила, що їх слід дотримуватися при знайомстві:

1) чоловіка завжди представляють жінці: «Пані Катерино, дозвольте Вам представити пана Олексія»

2) Молодшого завжди представляють тому, хто старший: «Тітко Олександро, дозвольте познайомити Вас із моїм товаришем – Іваненком Максимом».

3) Людина, що займає в суспільстві менш значне місце, повинна бути представлена людині більш впливовій та знаній. При цьому є ряд ситуацій, в яких виникають труднощі. Наприклад, жінку (виняток робиться лише для найближчих родичів жіночої статі) ніколи не представляють чоловікові, якщо він тільки не:

керівник держави або уряду;

член королівської родини;

священнослужитель;

чоловік похилого віку, що обіймає високу посаду (мер, сенатор).

Ваших родичів, навіть якщо вони старші за віком або займають більш високе становище в суспільстві, представляйте всім іншим – це ознака поваги. Наприклад: «Професоре Сидоров, дозвольте Вас познайомити з моїм вітчимом – професором Ма-карчуком». В останні роки стає звичкою представлятися тільки на ім'я (на американський зразок), але очевидно, що це дає обмаль інформації тим, кого знайомлять, один про одного. Тому краще не забути назвати прізвище при знайомстві. Причому треба не допустити деяких помилок, які найчастіше трапляються, а саме:

- Ніколи не слід вимовляти тоном наказу чи повеління:

«Пане Галаєнко потисніть руку пану Матвіенку» або - «Пане Онопченко, ходіть-но сюди - я познайомлю Вас з моїм двоюрідним братом Іваном»; таке звернення ніяк не можна назвати ні дружнім, ані ввічливим.

- Коли знайомите двох людей – ніколи не представляйте одного з них, як свого друга: інший може подумати, що його ви не удостоїли цим високим званням.

- Не повторюйте: «Пан Огінко – пан Кащенко, пан Кащенко – пан Огінко». Достатньо назвати імена тих, кого ви знайомите, один раз. Винятком може бути той випадок, коли один чи обидва з тих, кого знайомлять, носять важковимовні прізвища.

- Представляючи свою дружину або чоловіка, ніколи не кажіть «Пані Клименко» або «Пан Світлаков»: це може бути лише тоді, коли ви знайомите її або його з дитиною. В інших в спадках завжди треба казати: «Мій чоловік (можна з ім'ям)» чи : «Моя дружина (ім'я)».

Для того, щоб знайомство мало «завершений» вигляд, краще було б, якби надавалися деякі відомості про тих, хто був представлений один одному. Наприклад: «Це моя подруга, Олена», а не просто «Це Олена» – і таке інше: в цьому разі ті, кого знайомлять, не будуть розмірковувати, з ким же врешті-решт вони мають справу.

Також слід пам'ятати про те, що представляти людину треба таким чином, як повинні будуть звертатися до нього ті, з ким ви його знайомите. Серед інших правил слід пам'ятати і про те, що є категорія осіб, яких не слід називати просто на ім'я:

начальники та керівники, якщо в вашій установі не прийнятий такий стилі;

клієнти, покупці або відвідувачі, які спеціально про це не просили;