/   Реферати  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Бібліотека   Портфель   Замовлення  
Mobile  Mac  Linux  Windows  Партнерам і рекламодавцям  Зона зареєстрованих користувачів  Результати пошуку  Форум  Новини  Новини  Події  Куплю/продам  Кlubніка  МегаДОСТУП  Новини сайту  Про проект  Зворотній зв`язок  Рекламодавцям  Контакт 

Взаємозв’язок організованої злочинності, “відмивання” доходів незаконного походження та “тіньової” економіки, Детальна інформація

Тема: Взаємозв’язок організованої злочинності, “відмивання” доходів незаконного походження та “тіньової” економіки
Тип документу: Реферат
Предмет: Правознавство
Автор: Олексій
Розмір: 0
Скачувань: 1182
Скачати "Реферат на тему Взаємозв’язок організованої злочинності, “відмивання” доходів незаконного походження та “тіньової” економіки"
Сторінки 1   2  
Зміст | Журнал

Взаємозв’язок організованої злочинності, “відмивання” доходів незаконного походження та “тіньової” економіки

В.М. Попович

Глобалізація світової економіки безумовно впливає на глобальний характер криміногенних процесів, “тінізацію” економіки і зміцнення її потужного джерела – організовану злочинність. З огляду на цю обставину, з середини 70-х р. за ініціативою Конгресу ООН з питань попередження злочинності її організовані прояви транснаціонального характеру стали предметом серйозної уваги міжнародні спільноти. З того часу постійно проводиться робота стосовно універсалізації відповідного понятійного апарату, розробляються проблеми ставлення до особи злочинця, напрацьовується міжнародна нормативно-правова база (рекомендації, конвенції і декларації) з питань боротьби з “відмиванням” доходів незаконного походження.

Аналіз наукових джерел та міжнародних правових актів з проблем боротьби зі злочинністю дозволяє виділити дві групи транснаціональних організованих злочинів, економіко-кримінологічний моніторинг яких дає можливість визначити притаманну їм структуру “відмивання” доходів незаконного походження. По-перше, це наднаціональні злочини, що посягають на інтереси людства у цілому; по-друге, злочини міжнаціонального характеру, що утворюють небезпеку для інтересів громадян чи організацій двох і більше країн.

До першої групи належать агресія, геноцид, екоцид та апартеїд. Вчинення зазначених видів злочинів супроводжується значним обсягом витрат, хоча у процесі їх реалізації не можна виключити як накопичення, так і “відмивання” капіталів незаконного походження. Прислів’я “Для кого – війна, а для кого – мати рідна” має пряме відношення саме до злочинів проти людства та незаконних доходів, що отримують певні національні і міжнародні кримінально-політичні угруповання у процесі вчинення наднаціональних злочинів.

Глобалізація світових криміногенних відносин зумовлює такі негативні наслідки вчинення злочинів другої категорії, які наближаються до першої категорії і суттєво впливають на розвиток останніх.

До другої класифікаційної групи організованих злочинних діянь Організація Об’єднаних Націй відносить посягання на різні соціально значимі інтереси громадян та організацій двох і більше країн – тероризм, наркобізнес, незаконний оборот зброї, військової техніки, радіоактивних речовин, ядерних матеріалів, людських органів, тканин для трансплантації, підробку грошей, “відмивання” коштів, здобутих злочинним шляхом, комп’ютерне шахрайство та ін.

Організація Об’єднаних Націй поділяє всі транснаціональні злочини на 17 видів. Крім вищенаведених, до них належать такі: крадіжки витворів мистецтва і предметів культури; крадіжки інтелектуальної власності; угон літальних апаратів; морське піратство; захоплення наземного транспорту; шахрайство зі страховкою; псевдобанкрутство; проникнення організованих злочинних формувань у легальний бізнес; корупція і підкуп громадських та партійних діячів, виборних осіб.

Такою є загальна класифікація транснаціональних злочинів, які доцільно поділити на підвиди за конкретним складом злочинів, способами і географією їх вчинення і т. ін. Фінансові махінації за складом злочину можна поділити на розкрадання, крадіжки, шахрайства з фінансовими ресурсами, ухилення від оподаткування та ін. Всі наведені підвиди фінансових шахрайств за класифікацією ООН і деякі конкретизовані нами є характерними як для України, так й для інших країн світу.

Загальна класифікація транснаціональної злочинності, розроблена ООН, наочно демонструє, як серйозно організована злочинність впливає на життя людей, окремі галузі економіки та світове господарство в цілому. Тому проблему боротьби з організованою злочинністю необхідно розглядати комплексно, у тому числі й через призму технологій “відмивання” доходів злочинного походження (далі – ДЗП) та “тіньового” капіталообороту, оскільки незаконні доходи є не тільки матеріальною базою для існування організованої злочинності, а й стимулом та засобом її саморегулятивного відтворення.

У контексті вищенаведеної кваліфікації видів злочинів, вчинюваних організованими угрупованнями, та доходів, отриманих від них, перший рівень класифікації доходів злочинного походження, що відображає технологію їх обороту і легітимізації, можна поділити на три види за наступними ознаками:

доходи, що отримуються готівкою (банкнотами та казначейськими білетами) за межами застосовування банківських розрахункових технологій, тобто, поза банківським оборотом;

доходи, що отримуються безготівковими коштами з використанням банків і легітимних банківських, кредитних та розрахункових технологій;

доходи, що отримуються як готівковими, так і безготівковими грошима або у вигляді речей, прав, дій, за допомогою товарообмінних (натурообмінних) операцій.

Такою є сучасна функціонально-відтворювальна структура доходів незаконного походження в Україні та інших країнах, що переходять від планових методів управління економікою до ринкових. У країнах зі сталою ринковою економікою обсяги готівкової маси грошей, що обертаються у формі банкнот, не перевищує 10 % від сукупної маси, яка знаходиться у платіжному обігу. У цих країнах основна маса грошових операцій (крім дрібних) здійснюється у вигляді безготівкових банківських електронних трансакцій через систему банківських розрахункових і міжбанківських кореспондентських рахунків. Це так звані “електронні” або “магнітні” гроші, що обертаються у платіжному обігу за допомогою електронних мереж та пластикових карток. Безготівкову структуру платіжного обороту зумовлено відповідною технічною і технологічною інфраструктурою існуючих форм платежів, які вже тривалий час здійснюються у цих країнах через комп’ютерні електронні мережі зв’язку, у банківських установах, на підприємствах торгівлі, при наданні послуг у фінансово-господарських структурах, пов’язаних із фінансовим обслуговуванням цивільного обігу речей, прав, дій.

Специфіка інфраструктури платіжного обороту України у зв’язку з незначним терміном переходу на систему електронних платежів зумовлює застосування переважно готівкових платіжних засобів (грошей). Звідси – “... питома вага готівки в загальному обсязі грошової бази у грудні 1999 року зросла з 77,4 до 79,9 %” [1].

Значна маса готівкових грошей – банкноти і казначейські білети – тобто паперові гроші, свідчить про наявність більш широких можливостей для здійснення операцій щодо їх “відмивання”. Але у країнах з меншим обігом готівки теж існують причини і можливості для виникнення та розвитку феномена “відмивання” грошей незаконного походження. Якщо врахувати, що злочинні угруповання мають не тільки доступ до електронних платіжних систем, Інтернету, вони створюють і власні банки та інші підприємницькі структури (у тому числі й віртуальні – у системі Інтернету), то можливостей для “відмивання” коштів незаконного походження у сфері безготівкових розрахунків існує чимало. В Україні, наприклад, основні схеми накопичення і одночасного “відмивання” незаконних коштів здійснюються за допомогою псевдолегальних (тобто, завуальованих під легітимні) фіктивних безготівкових операцій із застосуванням електронних інформаційних систем і притаманних їм фінансових технологій у формі безготівкових коштів. Відповідно, інкасувати або здавати у банківську систему України незаконно отримані готівкові кошти (банкноти) є зайвим, оскільки вони користуються великим попитом для обслуговування глобалізованого “тіньового” економічного обороту, де засобами платежу є готівка. З іншого боку, якщо принести готівку в банк у дипломаті або портфелі, то з огляду на імовірні безготівкові протизаконні трансакції це може виявитися не дуже великою сумою. Більше того, їх переміщення пов’язане з труднощами фізичної доставки, а здача готівки в банк чи іншу кредитно-фінансову установу у великих обсягах привертає увагу сторонніх осіб, що може викликати підозру з боку відповідних державних органів і громадськості та спричинити затримання “на гарячому” з речовим доказом. Хоча сам факт “відмивання” ДЗП в Україні тривалий час не був криміналізованим, використання значної суми готівки може стати приводом для проведення заходів з боку правоохоронних органів щодо встановлення джерела її походження. Саме така ситуація привернула нашу увагу у 1993 р. до факту незаконного вивезення малим підприємством “Санчик ЛТД” 150 т “ветхих” грошей літаком ТУ-144 з Національного банку України [2]. Інша річ, коли завуальовані безготівкові електронні трансакції незаконно здобутих коштів у межах власне безготівкового капіталообороту можна здійснити за допомогою декількох маніпуляцій комп’ютера і з метою їх “відмивання” перемістити у будь-який регіон країни чи світу у значно більшому обсязі, не привертаючи уваги сторонніх осіб. Безготівковий грошовий оборот, безумовно, полегшує протиправну трансфертну діяльність злочинців. Якщо зважати на те, що законодавство України не утворює реальних механізмів залучення кредитно-фінансових установ до боротьби з “відмиванням” ДЗП, а працівники зазначених установ інколи самі стають учасниками злочинних дій, то безготівковий оборот відносно злочинців у більшому ступені гарантує можливість не викликати зацікавленість відповідних правоохоронних органів, ніж переміщення і “відмивання” значних сум готівки. Необхідно зазначити, що способи вчинення злочинів і різних зловживань, що є джерелами отримання безготівкових коштів, тобто, другої класифікаційної групи доходів незаконного походження, у зв’язку з технологічною специфікою їх реалізації не передбачають позабанківських готівкових платіжних оборотів.

У той самій час світову практику боротьби з “відмиванням” ДЗП спрямовано на протидію введенню готівкових коштів до банківського платіжного обороту.

В Україні у зв’язку з наступом “тіньових” економічних відносин викрадені або виведені з-під оподаткування кошти у різні способи фінансових махінацій у сфері безготівкового платіжного обороту безпосередньо обмінюються на готівку через конвертаційні фіктивні фірми і банки. Тобто, незаконно здобуті безготівкові гроші, що вже наявні у банківській системі, фактично вилучаються з банківського обороту і вводяться до “тіньового” готівкового обігу. Специфіка “відмивання” незаконних коштів в Україні полягає не у введенні злочинних доходів до легітимної сфери капіталообороту, а, навпаки, – в їх вилученні з легітимної сфери у вигляді готівки, що є джерелом функціонування “тіньового” сектора економіки. В умовах глобалізації “тіньової” економіки в Україні вилучення коштів з легітимного обороту як з метою ухилення від оподаткування, так і їх розкрадання, для багатьох організованих злочинних угруповань стало професійним видом “підприємницької” діяльності. Сформовано мережу фіктивних конвертаційних фірм, що функціонують у міжзвітний податковий період та постійно оновлюються, напрацьовуються чисельні схеми конвертації безготівкових коштів у готівку (практично, саме це і є процесом “відмивання”), встановлюються необхідні контакти в банках, що стали центральною ланкою у технологічному ланцюгу саме такого виду “відмивання” коштів (переміщення незаконно здобутих безготівкових коштів до “тіньового” сектору економіки, але вже у вигляді готівки у національній валюті або у вільноконвертованій іноземній валюті (ВКВ) чи у безготівковій ВКВ), коли вкрадені кошти відправляються за кордон через систему лоро – (конвертаційних) рахунків.

Якщо у 1996 році було виявлено 210 таких комерційних структур, що діяли від 3 до 6 місяців, то тільки за 7 місяців 1998 р. їх викрито 280, а за 10 місяців 2000 р. – 3,3 тис. фіктивних фірм [3].

За матеріалами перевірок, проведених обласними управліннями НБУ у 1998 р., із загального обсягу зарахувань на лоро-рахунки лише 45 % (з обсягу списань – лише 25 %) було пов’язане з реальними експортно-імпортними операціями. Решта оборотів виникла внаслідок конвертаційних фінансових операцій, що фактично маскували розкрадання безготівкових грошових коштів чи ухилення від оподаткування.

З метою перерахування грошових коштів за кордон злочинні угруповання найбільш активно використовували кореспондентські рахунки, відкриті у таких українських банках, як “Україна”, “Приватбанк”, “Градобанк”, “Інко” та ін. [3].

У м. Донецьку було порушено кримінальну справу стосовно злочинної групи, яка в 1996–1997 рр. створила 11 фіктивних підприємств. Використовуючи систему кореспондентських рахунків у Донецькому регіональному управлінні комерційного банку “Приватбанк” і комерційних банках Білорусі, Прибалтики, Німеччини, ця група активно займалася незаконною конвертацією (обміном) безготівкової національної валюти у долари США. За час з серпня 1996 по березень 1997 рр. зазначена група проконвертувала і зняла з рахунків 1 млн 700 тис. дол. США.

Подібні злочини було виявлено у Дніпропетровську, Миколаєві, Севастополі, Києві, Харківській і Рівненській областях.

Узагальнюючи вищевикладене, необхідно нагадати, що, за оперативними даними, виявлені організовані злочинні угруповання, що створюють фіктивні комерційні структури (“фірми-фантоми”), практично існують протягом міжзвітного податкового періоду і тільки у 1998 р. перерахували за кордон понад 250 млн грн. Але це лише “крапля в морі” “тіньового” капіталообороту, що здійснюється з використанням легітимних фінансово-господарських інституцій і фінансових розрахункових інструментів. В Україні досі не виявлено фактів, коли власники незаконно здобутих готівкових грошей здавали б їх до банківських установ. Принаймні, такі відомості в опублікованих звітах Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції та Державного комітету статистики на сьогодні відсутні [4], незважаючи на те, що Кримінальним кодексом України ст. 22912 передбачено відповідальність за використання коштів, здобутих від незаконного обороту наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів. Водночас у вищезгаданій звітності зазначених відомств (Міністерство внутрішніх справ, Міністерство юстиції, Держкомстат України) результатів боротьби з таким явищем не відображено, перш за все тому, що здобуті від реалізації наркотиків, як і будь-які інші незаконно отримані кошти, можуть вільно рухатися у глобалізованому “тіньовому” підприємницькому обороті. Відповідно, проблеми боротьби з “відмиванням” доходів, здобутих незаконним шляхом, є близькими до проблем боротьби з “тіньовою” економікою. Тому створення організаційно-правових передумов “детінізації” економіки є фундаментом ефективної боротьби з “відмиванням” доходів незаконного походження.

У контексті наведеної причинно-мотиваційної структури існування феномена “відмивання” ДЗП та специфіки скоєння зазначених діянь в Україні виникає потреба у законодавчому та оперативно-пошуковому забезпеченні перекриття каналів “відмивання” коштів, отриманих незаконним шляхом, не стільки при їх введенні до банківського платіжного обороту, скільки при вилученні з нього і впровадженні до готівкового “тіньового” платіжного обігу чи використанні у роздрібній торгівлі, придбанні нерухомості, автомашин та ін.

Наведений класифікаційний поділ доходів на три категорії дозволяє методологічно більш точно відобразити різні (готівкові, безготівкові, натурообмінні і комбіновані) форми “відмивання” коштів незаконного походження, більш чітко представляти притаманну їм організаційно-правову інфраструктуру, що є необхідним для превенції цього негативного явища.

Але теоретичний і практичний потенціал класифікації незаконних доходів у формі готівкових, безготівкових коштів чи змішаних доходів незаконного походження не вичерпується різноманітністю форм і способів їх “відмивання”.

Практичне значення поділу фактів “відмивання” на три групи за такими ознаками, як готівкові, безготівкові і змішані доходи незаконного походження, полягає в тому, що відповідні правоохоронні органи отримують можливість визначити сферу аналітично-розвідувального пошуку фактів відмивання ДЗП; технології способів “відмивання” ДЗП; встановлення суб’єктів протиправних діянь, притаманних тому чи іншому виду капіталооборотних відносин, пов’язаних із “відмиванням” ДЗП.

Сторінки 1   2  
Коментарі до даного документу
Додати коментар