Військова топографія, Детальна інформація
Військова топографія
ПОШУКОВА РОБОТА
на тему:
“Військова топографія”
ВСТУП
При виконанні службово-оперативних завдань особовий склад податкової міліції використовує у своїй професійній діяльності знання військової топографії. Вони базуються на знанні топографії.
Топографія (від греч. Topos – местность, grapho – пишу) – наука, що вивчає земну поверхню та засоби її зображення у вигляді топографічних карт та планів.
Військова топографія – наука, що вивчає місцевість та її вплив на бойові дії військ; використання топографічних карт і спеціальних карт, аерофотознімків місцевості, здійснення вимірів за картою та на місцевості, порядок складання схем місцевості та бойових графічних документів; розробку питань теорії і практики топографічного забезпечення.
Важливе значення знання військової топографії мають в професійній діяльності керівного та особового складу підрозділів податкової міліції. Вони виконують свої оперативно-службові завдання на визначеній місцевості. Тому весь особовий склад повинен: добре знати місцевість, яку обслуговує даний відділ податкової міліції; вміти вірно і швидко орієнтуватись на місцевості як знайомій так і не знайомі; знати і вміти користуватися топографічною картою; виконувати необхідні виміри на топографічних картах та наносити необхідну обстановку за допомогою умовних позначень; швидко і чітко викреслювати різні службові графічні документи; складати опис окремих частин місцевості.
Для аналізу оперативної обстановки, забезпечення чіткого управління силами і засобами у відділах і управліннях податкової міліції ведуться оперативні і робочі карти.
Ці документи дають наочну уяву про територію, полегшують прийняття рішення та розклад сил і засобів і організацію взаємодії.
При, огляді місця події знання топографії також грає велику роль: складання схеми місця події, фотографування, опис відносно зацікавленого предмету орієнтирів, що довго зберігаються, дозволяють відтворити обстановку злочину через довгий час після його скоєння.
При проведенні спеціальних операцій по затриманню злочинців проводиться рекогносцировка місцевості, складається графічний план та наноситься обстановка на топографічні карти. І від того, як зуміє керівник операції та особовий склад вивчити місцевість (за картою, планом, або іншими способами) буде залежити успіх операції.
З метою ефективного вирішення професійних задач кожний працівник податкової міліції повинен використовувати в своїй діяльності знання військової топографії. Згідно Наказу № 411 від 26 серпня 1998 р. ДПА України “ Про затвердження Настановлення по організації професійної підготовки працівників податкової міліції Державної податкової адміністрації України ” “Військова топографія” вивчається в системі службової підготовки працівників податкової міліції.
Вивчення військової топографії також здійснюється курсантами факультету податкової міліції Академії державної податкової служби України.Під час вивчення курсу військової топографії слухачі повинні: навчитися читати топографічні карти, плани і схеми; орієнтуватися на місцевості з використанням карт і без них; визначати відстань по карті і безпосередньо на місцевості; вміти наносити обстановку на карти, плани і схеми; навчитися вирішувати завдання на топографічних картах по визначенню відстані, абсолютних відміток точок і їх взаємного перевищення, визначенню координат точок, крутизни скатів, підйомів і спусків та інші дані; навчитися визначати номенклатуру карт і складати заявки на необхідні топографічні карти.
При вивченні багатьох тем по іншим дисциплінам: спеціальної тактики, особистої безпеки працівників податкової міліції, цивільної оборони, оперативно-розшукової діяльності, криміналістики, адміністративного права також, необхідні знання топографії і ступінь засвоєння матеріалу на заняттях з топографії буде відповідно впливати на успішне засвоєння деяких тем по іншим дисциплінам, що в подальшому вплине на становлення молодих офіцерів та керівників підрозділів.
Розділ 1. Місцевість та її тактичні властивості
Місцевість як елемент бойової обстановки
Місцевість - це частина земної поверхні. Сукупність її нерівностей називається рельєфом, а всі розташовані на ній об'єкти, створені природою чи працею людини (ріки, ліси, населені пункти, дороги і т.п.),— місцевими предметами.
Рельєф і місцеві предмети взаємно зв'язані між собою. Так, рельєф впливає на поширення почвогрунтів і рослинного покриву, конфігурацію гідрографії і дорожньої мережі, на планування населених пунктів, а почвогрунти при цьому багато в чому визначають характер рослинності, якість ґрунтових доріг, глибину залягання ґрунтових вод. Виступаючи в різних сполученнях, рельєф і місцеві предмети в комплексі з кліматом утворюють різні типи місцевості, кожний з яких по-своєму впливає на всі сторони бойової діяльності військ. Тому місцевість розглядається як один з найважливіших елементів бойової обстановки.
Вплив місцевості на ведення бою визначається відповідно до бойової задачі з урахуванням озброєння підрозділу, часу року і доби, а також метеорологічних умов і характеру дій супротивника. Місцевість може сприяти успіху бойових дій своїх підрозділів і послабляти дії супротивника, але не сама по собі, а лише в тому випадку, якщо командир правильно її оцінить і уміло використає в конкретній обстановці. При оцінці обстановки командир зобов'язаний: вивчити загальний характер місцевості та її вплив на дії підрозділів; установити найбільш ймовірні напрямки дій літаків, вертольотів та інших повітряних цілей супротивника на малих і гранично малих висотах; визначити танконебезпечні напрями; вибрати найбільше вигідні позиції для розміщення своїх вогневих засобів. Визначаючи задум бою, командир, крім того, повинний установити найбільш доступні напрямки дій підрозділів і ділянки місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони, рубежі бойових задач мотострілкових і танкових підрозділів, місця розгортання командно-спостережливих пунктів підрозділів, що забезпечують найкраще спостереження за місцевістю, супротивником і діями своїх підрозділів, найбільш стійкі від руйнування місцеві предмети, які можна використовувати як орієнтири.
Властивості місцевості, що роблять вплив на організацію і ведення бою, застосування зброї і бойової техніки, прийнято називати тактичними властивостями. До основного з них відносяться прохідність місцевості, її захисні властивості, умови орієнтування, спостереження, маскування і ведення вогню. У деяких районах істотний вплив на ведення бою роблять умови інженерного обладнання місцевості.
Прохідність місцевості — це властивість місцевості, що сприяє чи утрудняє пересування підрозділів. Вона враховується при виборі напрямку зосередження основних зусиль підрозділу, визначенні ширини фронту наступу, можливості і здатності застосування різних видів військової техніки, а також при організації маневру, виборі шляхів підвозу боєприпасів і матеріальних засобів.
Основним фактором, що визначає прохідність місцевості, є дорожня мережа. Чим сильніше розвинута мережа доріг і вище їхній клас, тим місцевість доступніше для дій усіх родів військ. Автомобільні дороги з твердим покриттям допускають рух транспорту в будь-яку погоду. Прохідність ґрунтових доріг визначається головним чином характером ґрунтів і ґрунтів, рельєфом місцевості, часом року і станом погоди.
Роль дорожньої мережі ще більше підвищується в лісисто-болотистій, пустельній і гірській місцевості, де пересування підрозділів поза дорогами є вкрай скрутним. Різко зростає значення дорожньої мережі в період весняної й осінньої распутиці. У таких умовах дороги з твердим покриттям здобувають значення найважливіших напрямків, уздовж яких зосереджуються основні зусилля підрозділів як у наступі, так і в обороні.
Прохідність місцевості поза дорогами визначається її пересіченістю. Місцевість з ярами, крутими схилами й обривами, ріками і заболоченими ділянками, з великими площами лісових масивів істотно знижує прохідність по ній бойових машин і автотракторної техніки.
Захисні властивості місцевості — це властивості місцевості, що послабляють дію вражаючих факторів ядерної і звичайної зброї. Правильне визначення і використання захисних властивостей місцевості полегшує організацію захисту особового складу і бойової техніки від вражаючих факторів різних видів зброї.
Захисні властивості місцевості визначаються насамперед характером рельєфу, рослинного покриву, наявністю на місцевості різних природних і штучних укриттів, здатних цілком чи частково забезпечити захист підрозділів.
Різні форми рельєфу можуть підсилити чи значно послабити вплив ударної хвилі, світлового випромінювання і проникаючої радіації. Так, на передніх (звернених убік ядерного вибуху) схилах височин тиск ударної хвилі помітно підвищується. На зворотних (стосовно ядерного вибуху) схилах вражаюче дія ударної хвилі істотно зменшується. Яри, лощини, канави, вимоїни, рови й інші поглиблення також послабляють дію ударної хвилі, якщо вона перетинає їх у поперечному напрямку. При цьому послаблення вражаючої дії ударної хвилі тим більше, чим більше їхня глибина і звивистість і чим менше ширина. Так, що уражаюча дія ударної хвилі на дні яру глибиною 5 м. при ширині 5м. зменшується в порівнянні з рівнинною місцевістю в 2,5 рази, при ширині 10 м. - в 1,5 рази, при ширині 15 м. - у 1,3 рази.
Захисні властивості місцевості багато в чому визначаються і характером рослинного покриву. Так, лісові масиви послабляють ударну хвилю в 2 рази і більше, зменшують вплив світлового випромінювання в 6—8 разів, а також знижують рівень радіації в 2— 3 рази в порівнянні з відкритою місцевістю.
Умови орієнтування — це властивості місцевості, що сприяють визначенню свого місця розташування і потрібного напрямку руху щодо сторін обрію, що оточують об'єкти місцевості, а також щодо розташування своїх військ і військ супротивника. Вони визначаються наявністю на місцевості характерних елементів рельєфу і місцевих предметів, що чітко виділяються серед інших об'єктів по своєму зовнішньому вигляду чи положенню і зручних для використання як орієнтири.
на тему:
“Військова топографія”
ВСТУП
При виконанні службово-оперативних завдань особовий склад податкової міліції використовує у своїй професійній діяльності знання військової топографії. Вони базуються на знанні топографії.
Топографія (від греч. Topos – местность, grapho – пишу) – наука, що вивчає земну поверхню та засоби її зображення у вигляді топографічних карт та планів.
Військова топографія – наука, що вивчає місцевість та її вплив на бойові дії військ; використання топографічних карт і спеціальних карт, аерофотознімків місцевості, здійснення вимірів за картою та на місцевості, порядок складання схем місцевості та бойових графічних документів; розробку питань теорії і практики топографічного забезпечення.
Важливе значення знання військової топографії мають в професійній діяльності керівного та особового складу підрозділів податкової міліції. Вони виконують свої оперативно-службові завдання на визначеній місцевості. Тому весь особовий склад повинен: добре знати місцевість, яку обслуговує даний відділ податкової міліції; вміти вірно і швидко орієнтуватись на місцевості як знайомій так і не знайомі; знати і вміти користуватися топографічною картою; виконувати необхідні виміри на топографічних картах та наносити необхідну обстановку за допомогою умовних позначень; швидко і чітко викреслювати різні службові графічні документи; складати опис окремих частин місцевості.
Для аналізу оперативної обстановки, забезпечення чіткого управління силами і засобами у відділах і управліннях податкової міліції ведуться оперативні і робочі карти.
Ці документи дають наочну уяву про територію, полегшують прийняття рішення та розклад сил і засобів і організацію взаємодії.
При, огляді місця події знання топографії також грає велику роль: складання схеми місця події, фотографування, опис відносно зацікавленого предмету орієнтирів, що довго зберігаються, дозволяють відтворити обстановку злочину через довгий час після його скоєння.
При проведенні спеціальних операцій по затриманню злочинців проводиться рекогносцировка місцевості, складається графічний план та наноситься обстановка на топографічні карти. І від того, як зуміє керівник операції та особовий склад вивчити місцевість (за картою, планом, або іншими способами) буде залежити успіх операції.
З метою ефективного вирішення професійних задач кожний працівник податкової міліції повинен використовувати в своїй діяльності знання військової топографії. Згідно Наказу № 411 від 26 серпня 1998 р. ДПА України “ Про затвердження Настановлення по організації професійної підготовки працівників податкової міліції Державної податкової адміністрації України ” “Військова топографія” вивчається в системі службової підготовки працівників податкової міліції.
Вивчення військової топографії також здійснюється курсантами факультету податкової міліції Академії державної податкової служби України.Під час вивчення курсу військової топографії слухачі повинні: навчитися читати топографічні карти, плани і схеми; орієнтуватися на місцевості з використанням карт і без них; визначати відстань по карті і безпосередньо на місцевості; вміти наносити обстановку на карти, плани і схеми; навчитися вирішувати завдання на топографічних картах по визначенню відстані, абсолютних відміток точок і їх взаємного перевищення, визначенню координат точок, крутизни скатів, підйомів і спусків та інші дані; навчитися визначати номенклатуру карт і складати заявки на необхідні топографічні карти.
При вивченні багатьох тем по іншим дисциплінам: спеціальної тактики, особистої безпеки працівників податкової міліції, цивільної оборони, оперативно-розшукової діяльності, криміналістики, адміністративного права також, необхідні знання топографії і ступінь засвоєння матеріалу на заняттях з топографії буде відповідно впливати на успішне засвоєння деяких тем по іншим дисциплінам, що в подальшому вплине на становлення молодих офіцерів та керівників підрозділів.
Розділ 1. Місцевість та її тактичні властивості
Місцевість як елемент бойової обстановки
Місцевість - це частина земної поверхні. Сукупність її нерівностей називається рельєфом, а всі розташовані на ній об'єкти, створені природою чи працею людини (ріки, ліси, населені пункти, дороги і т.п.),— місцевими предметами.
Рельєф і місцеві предмети взаємно зв'язані між собою. Так, рельєф впливає на поширення почвогрунтів і рослинного покриву, конфігурацію гідрографії і дорожньої мережі, на планування населених пунктів, а почвогрунти при цьому багато в чому визначають характер рослинності, якість ґрунтових доріг, глибину залягання ґрунтових вод. Виступаючи в різних сполученнях, рельєф і місцеві предмети в комплексі з кліматом утворюють різні типи місцевості, кожний з яких по-своєму впливає на всі сторони бойової діяльності військ. Тому місцевість розглядається як один з найважливіших елементів бойової обстановки.
Вплив місцевості на ведення бою визначається відповідно до бойової задачі з урахуванням озброєння підрозділу, часу року і доби, а також метеорологічних умов і характеру дій супротивника. Місцевість може сприяти успіху бойових дій своїх підрозділів і послабляти дії супротивника, але не сама по собі, а лише в тому випадку, якщо командир правильно її оцінить і уміло використає в конкретній обстановці. При оцінці обстановки командир зобов'язаний: вивчити загальний характер місцевості та її вплив на дії підрозділів; установити найбільш ймовірні напрямки дій літаків, вертольотів та інших повітряних цілей супротивника на малих і гранично малих висотах; визначити танконебезпечні напрями; вибрати найбільше вигідні позиції для розміщення своїх вогневих засобів. Визначаючи задум бою, командир, крім того, повинний установити найбільш доступні напрямки дій підрозділів і ділянки місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони, рубежі бойових задач мотострілкових і танкових підрозділів, місця розгортання командно-спостережливих пунктів підрозділів, що забезпечують найкраще спостереження за місцевістю, супротивником і діями своїх підрозділів, найбільш стійкі від руйнування місцеві предмети, які можна використовувати як орієнтири.
Властивості місцевості, що роблять вплив на організацію і ведення бою, застосування зброї і бойової техніки, прийнято називати тактичними властивостями. До основного з них відносяться прохідність місцевості, її захисні властивості, умови орієнтування, спостереження, маскування і ведення вогню. У деяких районах істотний вплив на ведення бою роблять умови інженерного обладнання місцевості.
Прохідність місцевості — це властивість місцевості, що сприяє чи утрудняє пересування підрозділів. Вона враховується при виборі напрямку зосередження основних зусиль підрозділу, визначенні ширини фронту наступу, можливості і здатності застосування різних видів військової техніки, а також при організації маневру, виборі шляхів підвозу боєприпасів і матеріальних засобів.
Основним фактором, що визначає прохідність місцевості, є дорожня мережа. Чим сильніше розвинута мережа доріг і вище їхній клас, тим місцевість доступніше для дій усіх родів військ. Автомобільні дороги з твердим покриттям допускають рух транспорту в будь-яку погоду. Прохідність ґрунтових доріг визначається головним чином характером ґрунтів і ґрунтів, рельєфом місцевості, часом року і станом погоди.
Роль дорожньої мережі ще більше підвищується в лісисто-болотистій, пустельній і гірській місцевості, де пересування підрозділів поза дорогами є вкрай скрутним. Різко зростає значення дорожньої мережі в період весняної й осінньої распутиці. У таких умовах дороги з твердим покриттям здобувають значення найважливіших напрямків, уздовж яких зосереджуються основні зусилля підрозділів як у наступі, так і в обороні.
Прохідність місцевості поза дорогами визначається її пересіченістю. Місцевість з ярами, крутими схилами й обривами, ріками і заболоченими ділянками, з великими площами лісових масивів істотно знижує прохідність по ній бойових машин і автотракторної техніки.
Захисні властивості місцевості — це властивості місцевості, що послабляють дію вражаючих факторів ядерної і звичайної зброї. Правильне визначення і використання захисних властивостей місцевості полегшує організацію захисту особового складу і бойової техніки від вражаючих факторів різних видів зброї.
Захисні властивості місцевості визначаються насамперед характером рельєфу, рослинного покриву, наявністю на місцевості різних природних і штучних укриттів, здатних цілком чи частково забезпечити захист підрозділів.
Різні форми рельєфу можуть підсилити чи значно послабити вплив ударної хвилі, світлового випромінювання і проникаючої радіації. Так, на передніх (звернених убік ядерного вибуху) схилах височин тиск ударної хвилі помітно підвищується. На зворотних (стосовно ядерного вибуху) схилах вражаюче дія ударної хвилі істотно зменшується. Яри, лощини, канави, вимоїни, рови й інші поглиблення також послабляють дію ударної хвилі, якщо вона перетинає їх у поперечному напрямку. При цьому послаблення вражаючої дії ударної хвилі тим більше, чим більше їхня глибина і звивистість і чим менше ширина. Так, що уражаюча дія ударної хвилі на дні яру глибиною 5 м. при ширині 5м. зменшується в порівнянні з рівнинною місцевістю в 2,5 рази, при ширині 10 м. - в 1,5 рази, при ширині 15 м. - у 1,3 рази.
Захисні властивості місцевості багато в чому визначаються і характером рослинного покриву. Так, лісові масиви послабляють ударну хвилю в 2 рази і більше, зменшують вплив світлового випромінювання в 6—8 разів, а також знижують рівень радіації в 2— 3 рази в порівнянні з відкритою місцевістю.
Умови орієнтування — це властивості місцевості, що сприяють визначенню свого місця розташування і потрібного напрямку руху щодо сторін обрію, що оточують об'єкти місцевості, а також щодо розташування своїх військ і військ супротивника. Вони визначаються наявністю на місцевості характерних елементів рельєфу і місцевих предметів, що чітко виділяються серед інших об'єктів по своєму зовнішньому вигляду чи положенню і зручних для використання як орієнтири.
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021