|
|  |
Види мистецтва:архітектура, скульптура. живопис, музика, хореографія, театр, кінематограф, Детальна інформація
|
Розкішне оздоблення та багатий декор візантійських храмів справляли велике враження на віруючих. Саме ця характерна ознака архітектурного мистецтва Візантії тривалий час була його визначною рисою і активно використовувалася православною церквою. Великий вплив візантійська архітектура мала також на розвиток цього виду мистецтва у Болгарії, Сербії та Стародавній Русі.
Архітектура Київської Русі. Яскравою сторінкою у мистецтві архітектури є історія давньоруського зодчества XI ст., яке цікаве передусім своїми культовими спорудами: храмами та монастирями, серед яких особливої уваги заслуговує всесвітньовідомий Софійський собор. Багато прикрашений всередині мозаїчним панно Марії Оранти та фресковим живописом, він є пам'яткою візантійської архітектурної традиції. У цей саме період йде спорудження Печорського мона-
173
стиря, а згодом Михайлівського Золотоверхого собору (1108– 1113), які мали значний вплив на подальший розвиток архітектурного мистецтва в Київській Русі.
Середньовічна архітектура пов'язана з розвитком феодального ладу і утвердженням влади релігії. Саме у цей час починають складатися основні архітектурні напрями. Зодчество фактично стає провідним видом мистецтва епохи середньовіччя.
Готичний стиль (від італ. §оіісо – готський, варварський) виникає у XII ст. Він існував у межах феодально-релігійної ідеології, був позначений високою художньо-стильовою єдністю, превалюванням вертикальних композицій. Готичний стиль поширений у багатьох країнах Західної Європи, а його яскравим взірцем вважається Реимський собор (Франція).
Ренесанс (від фр. гепаіххапсе – відродження) – новий напрям у розвитку мистецтва архітектури. У країнах Західної Європи Ренесанс орієнтувався на відродження античної культури (це і зумовило його назву), формував гуманістичну свідомість, намагався гармонійно поєднувати чуттєве та інтелектуальне у людині, сприяв прогресивному розвиткові художньої культури і мистецтва.
Архітектурний Ренесанс був репрезентований передусім такими видатними митцями, як ФІЛІППО БРУНЕЛЛЕСКІ (1377– 1446) – автором архітектурного шедевра цього періоду – капели Пацці; МІКЕЛАНДЖЕЛО БУОНАРРОТІ – творцем всесвітньо відомої гробниці папи Юлія II та АНДРЕА ПАЛЛА-
174
РАСТРЕЛЛІ ВАРФОЛОМІЙ
(1700–1771) – видатний російський архітектор, італієць за походженням, син скульптора Растреллі – інтерпретував у своїй творчості естетичні принципи бароко. Розквіт таланту архітектора пов'язаний з 1740–1750 рр. У цей період були створені Зимовий палац, і палац Воронцова у Петербурзі, Великий палац у Петергофі, Єкатерининський палац у Царському Селі, Маріїнський (Царський) та Кловський палаци й Андріївська церква у Києві. Характерними ознаками творчості архітектора були пластична виразність форми, широке використання скульптури, пріоритет білого, синього і золотого кольорів, тяжіння до пишності та багатства декору.
ДІО (1508–1580) – архітектором, який створив велику кількість різноманітних споруд в Італії.
XVII – перша половина XVIII ст. пов'язані з утвердженням абсолютної монархії у багатьох країнах Західної Європи, складними процесами протиборства прогресивних і реакційних тенденцій, що знаходили своє відображення у мистецтві архітектури. Стрімкий та яскравий процес розвитку зображального мистецтва зумовив потребу «удосконалення» професійної освіти, і як наслідок цього в країнах Західної Європи, передусім у Франції, відкриваються академії живопису, скульптури та архітектури.
Цікаві пошуки, що відбуваються на зламі XVII–XVIII ст. у межах архітектурного мистецтва, зумовили появу кількох напрямів, серед яких найпоказовішими є бароко, рококо та класицизм.
Бароко (від італ. регоіа Ьагоссо – перлина чудернацької форми) як напрям архітектурного мистецтва вражав своєю помпезністю, ускладненою конструкцією, великою кількістю прикрас, контрастними формами, значною емоційною насиченістю. Він сприяв уславленню і підтримці абсолютизму (Версальський палац у передмісті Парижа) та влади католицької релігії (церква Санта Марія делле Вітторія у Римі).
Яскравим представником бароко у російській архітектурі був В. Растреллі – автор Зимового палацу у Петербурзі, Єкатерининського палацу в Царському Селі та ін.
175
Цей напрям цікаво виявився у культурі і мистецтві України і стимулював виникнення явища «українського бароко». Його блискучими взірцями стали Андріївська церква у Києві (архітектор В. Растреллі), собор Різдва у Козельці (архітектори А. Квасов та І. Григорович-Барський), собор Юра (архітектор Б. Меретин) та костьол домініканців (архітектори М. Урбанік та Я. де Вітте) – обидва у Львові, а також Марийський (Царський) та Кловський палаци у Києві (архітектори В. Растреллі та П. Неєлов), палац К. Роэумовського в Батурин! (архітектор Ч. Камерон).
Рококо (від фр. госаіііе – раковина) – напрям у західноєвропейському мистецтві XVIII ст., що став перехідним етапом від бароко до класицизму. Найяскравіше естетичні принципи рококо виявилися в архітектурі і декоративному мистецтві. Його характерними ознаками стали композиційна асиметричність, витонченість, акцентування на білому і золотому кольорах. У межах цього напряму працювали архітектори Ж. М. Оппенор, Г. Ж. Боффран та ін.
Класицизм. У другій половині XVIII ст. розпочинається процес поступової трансформації бароко у новий архітектурний напрям – класицизм, якому притаманні раціоналізм, тяжіння до завершених гармонійних форм, монументальність, зрівноваженість композиції.
Класицизм набув значного поширення у країнах Східної Європи, зокрема у Росії та в Україні, і був представлений іменами О. Кокорі-
176
нова (1726–1772) – автора будівлі Академії мистецтв у Петербурзі; В. Баженова (1738–1799) – творця Кремлівського палацу;
М. Казакова (1738–1812), за проектами якого були зведені будинок Сенату, що входить до ансамблю Московського Кремля, Пет-ровський палац у Петербурзі та ін.; А. Вороніхіна (1759–1814) – автора Казанського собору в Петербурзі та І. Старова (1745– 1808), найвизначнішими роботами якого є Троїцький собор Алек-сандро-Невської лаври і Таврійський палац у Петербурзі.
Успішно працювали у межах класицизму архітектори А. Меленський (1766–1833), який створив церкву-ротонду на Асколь-довій могилі, та В. Беретті (1781–1842), за проектами якого були зведені університет та інститут шляхетних дівчат у Києві.
Модерн (від фр. тоаегпе – сучасний, новий) виникає як архітектурний напрям на зламі XIX–XX ст., коли складна ситуація для майстрів архітектури була пов'язана з пошуками нових прийомів, елементів і конструкцій. Цей напрям відрізнявся підкресленим естетизмом при трактуванні утилітарних деталей, композиційною дисципліною, захопленістю романтичними мотивами, поєднанням складних архітектурних форм з орнаментальним декором, кольоровим панно, використанням нових будівельних матеріалів – металу, бетону та кераміки.
Яскравими взірцями модерну вважаються школа мистецтв у Глазго (архітектор Ч. Р. Макінтош), особняк Рябушинського та
177
ГОРОДЕЦЬКИИ ВЛАДИСЛАВ ВЛАДИСЛАВОВИЧ
У863–1930) – видатний український архітектор. Його художній доробок є яскравим взірцем поліспрямованості в архітектурі. У процесі створення Державного музею українського образотворчого мистецтва він спирався на естетичні засади неокласицизму; так званий «будинок Городецького». або «будинок з химерами», було створено у річищі модерну. Миколаївський костьол архітектора репрезентує неоготику, тоді як у караїмській кенасі (Будинок актора) відтворювалися традиції мавританської архітектури.
|
| Коментарі до даного документу |
|
|
|
|
|
|
Скачати "Реферат на тему Види мистецтва:архітектура, скульптура. живопис, музика, хореографія, театр, кінематограф"
