|
|  |
Конституція України - Основний Закон для забезпечення прав, свобод і обов'язків людини, Детальна інформація
|
Зміст.
Введення 2
1.Поняття, природа та види референдумів 4
2.Реферерендум, як інститут прямої, безпосередньої демократії 7
2.1.предмет та питання референдумів 8
2.2.Демократична участь громадян у референдумі 10
2.3.Порядок призначення референдуму 12
2.4.Порядок голосування та визначення підсумків референдуму 19
2.5. Юридичні наслідки проведення референдуму
3.
Висновок
Список використаної літератури 25
Введення.
Демократичність держави і суспільства насамперед визначається рівнем розвитку народовладдя, тобто тим, наскільки реально існуючі процедури виявлення і здійснення волі народу впливають на управління державними та суспільними справами. Найбільш ефективно такий вплив може здійснюватись у формі прямого (безпосереднього) народовладдя, під яким розуміється безпосередня участь громадян у здійсненні державної влади, їх пряме волевиявлення під час прийняття державних рішень.
Практика виробила різні форми здійснення безпосереднього народовладдя (прямої демократії). Проте найбільше визнання і поширення дістали вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування і особливо референдум.
Референдуми є однiєю з форм волевиявлення народу як єдиного джерела влади i носiя суверенiтету держави. В них реалiзується право кожного на участь в управлiннi державою безпосередньо або через вiльнообраних представникiв. Гарантiєю цього права є забезпечення нормативного регулювання процесу референдумiв. Встановлення в нормативних актах (Закон України “Про всеукраїнські та місцеві ркферендуми” від 03.07.1991р. зі змінами 19.06.92р. та 11.07.2001р.) принципiв, органiзацiї та порядку проведення референдумiв обмежує, хоча i не виключає повнiстю можливостi порушень законодавства щодо референдумiв.
Референдум, як форма безпосередньої демократії є далеко не новою формою особистої участі населення в рішенні глобальних соціально-економічних і політичних питань, а також у дозволі територіальних і інших внутрішніх і міждержавних проблем.
Після I Світової війни інститут референдуму ввійшов у конституції ряду європейських держав. Після II Світової війни був даний новий поштовх процесу подальшого розвитку й удосконалювання референдуму практично у всіх високорозвинених країнах. Помітно зросла інтенсивність використання даного інституту особливо в 60-80 р.м. У даний час референдум передбачений Конституціями більш 20 держав, ще в 13 він проводився, не будучи закріпленим в Основному Законі цих країн.
Метою даної роботи є розкриття поняття референдуму, його видів, порівняти як відображений інститут референдуму в сучасному законодавстві України,коли і при яких обставинах проводилися референдуми в Україні і які питання вони були покликані вирішувати. Крім цього, перед нами стає питання про відношення населення до референдуму як до механізму демократичного прийняття рішень.
1.Поняття ,природа та види референдуму.
З метою забезпечення народовладдя і безпосередньої участі громадян в управлінні державними та місцевими справами в Україні проводяться референдуми, які є способом прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.
Отже, визначемо поняття “референдум” — це голосування усього населення держави (загальнодержавний референдум) або певної йогочастини (місцевий референдум) з метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного життя.
Відповідно до Конституції України від 28.06.1996р. проводяться всеукраїнські референдуми, референдуми Республіки Крим та місцеві (в межах адміністративно-територіальних одиниць) референдуми.
Закони, інші рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до законодавчих актів Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів України, вищих виконавчих і розпорядчих органів державної влади Республіки Крим, підзаконних актів міністерств і відомств України та Республіки Крим, рішень місцевих Рад народних депутатів. Рішення, прийняті місцевим референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до рішень Рад народних депутатів, на території яких він проводиться.
Закони, інші рішення, що прийняті референдумом, не потребують будь-якого затвердження державними органами і можуть бути скасовані або змінені лише у порядку, передбаченому Законом України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”.
Референдум і вибори мають спільний метод здійснення — голосування, але різняться предметом. Вибори проводяться для визначення особи, яка з точки зору більшості виборців найбільш достойна займати виборну посаду. Завданням референдуму є вирішення важливих питань, не пов'язаних з наданням юридичної сили мандатам якихось осіб. Це може бути затвердження, зміна чи скасування законів, розв'язання в межах держави проблем територіального устрою тощо.
Якщо вибори безпосередньо зв'язані з представницькою демократією, то референдум – інститут прямої, безпосередньої демократії.
У науковій літературі та законотворчій практиці нарівні з терміном "референдум" інколи вживається термін "плебісцит". У багатьох випадках їх зміст рівнозначний. Однак між ними є й відмінність. Референдум регламентується нормами конституційного права певної держави, його предметом може бути досить широке коло питань. У ході референдуму виборчий корпус висловлюється з приводу якого-небудь законопроекту, виправлень до Конституції, що вирішують кроки у внутрішній і зовнішній політиці. Підстави і порядок проведення плебісциту, в основному, регулюються міжнародно-правовими актами, його предметом у більшості випадків є вирішення територіальних спорів між державами. У ході плебісцита (від лат. «plebs» –простий народ, «scitum» -рішення, постанова.) виборчий корпус голосує за довіру особистості.
залежно від тих чи інших ознак, розрізняють імперативний і консультативний, конституційний і законодавчий, обов'язковий і факультативний вид референдума.
|
| Коментарі до даного документу |
|
|
|
|
|
|
Скачати "Курсова на тему Конституція України - Основний Закон для забезпечення прав, свобод і обов'язків людини"
