Текст як основа мовленнєвої діяльності, Детальна інформація

Текст як основа мовленнєвої діяльності

Зміст

Вступ

Розділ І.Особливості тексту

1.1.Цільовий аналіз тексту

Розділ II.Текст як основна одониця мовленнєвої діяльності

2.1.Диференціація текстів за формою спілкування

2.2.Форми мовленнєвого спілкування

2.3.Проблема тексту в системі навчання

Висновки

Бібліографія

Вступ

Одним із основних об’єктів дослідження в багатьох науках, таких як мовознавство, методика викладання іноземних мов, за останні роки став текст. Це обумовлено як соціальними потребами, так і логікою внутрішнього розвитку механізму самої науки.

«Багатогранність» людини, як об’єкта пізнання диктує необхідність комплексного підходу до його вивчення. У зв’язку з цим з’являється задача розкриття природи, структури і роль людського фактору, який передбачає вивчення взаємодії мовника та слухача з текстом в процесі комунікації.

З історичним розвитком лінгвістичного знання на перший план виходили та з різних позицій вивчалися окремі компонуючі акти комунікації. Розглядаючи різні загальнонаукові підходи до цієї проблеми, відмітим, перш за все, важливу роль загальнометодичних установок в осмисленні фактів, які досліджуються [12;5].

У числі загальнонаукових концепцій можна назвати логічний підхід. У рамках цього підходу осмислення мови проходило на основі припущення однакового для всіх логічного мислення. На першому плані був опис загальних закономірностей людської мови.

Паралельно сформувався й інший підхід, психологічний, ідеї якого належать Гумбольдту. Одним із основних принципів було уявлення про мову як про продукт психофізичної діляьності, саме через це факти мови трантувалися з позиції психології і з використанням концептуального апарату цієї науки.

Дуже важливою особливістю психологічного підходу було включення у вивчення мови учасників комунікації – мови і слухача – та зв’язаних з цим проблем, що було закономірність слідством вивчення психічної діяльності носіїв мови. «З виключним ентузіазмом досліджували мову, але дуже мало – мовця» – писали про совїх попередників граматики [2;187].

На необхідність вивчати мову в процесі мовленнєвої діяльності, врахувати процеси, які відбуваються при слуханні та при розмові на різні ролі мовця та слухача в процесі комунікації, звертала увагу велика кількість вчених, які представляли психологічну парадигму. Так, ідею про різне розуміння слів та виразів мовцем та слухачем в процесі комунікації зустрічаєм у Потебні, Штейнталя, Бодуена де Куртене. Проте спроба вивчення мови з врахуванням учасників комунікації призвела до створення настільки складного об’єкта дослідження, що способами, які існували на даному етапі розвитку лінгвістики концептуального апарату, він не міг бути адекватно описаний. У зв’язку з цим, вводячи в сферу вивчення лінгвістики новий об’єкт дослідження – системні відношення у мові – представники системно-структурної парадигми, переходячи до опису все вищих рівнів мовної системи, створили базу для вивчення нового об’єкта – текста, в його статиці та динаміці [17;150].

Закінчення повідомлення, виражене у вербальній формі представляє собою текст. Вивчення текста, його семантики, процесів його породження та сприйняття, його властивостей, зв’язаних з функціонуванням в конкретному акті комунікацій, набуває важливе теоретичне і практичне значення.

У рамках системно-структурної парадигми, яка ізолювала вивчення мови від учасників комунікацій, від умов його функціонування, ці проблеми не могли бути вирішені. З’явилась необхідність розширення рамок дослідження і перехід від внутрішньосистемного аналіза до вивчення мови у взаємодії із середовищем, всередині якої він функціонує, так як дослідження об’єкта, як системи в методологічному плані невід’ємне від аналізу зовнішнього середовища.

Цілий ряд задач, такий як вербальний вплив на людину в процесі навчання, виховання, перебудова вищої та шкільної освіти, тісно зв’язані з розробкою комунікативного підходу до мови, вивченням функціонування мови в процесі міжособистісної, масової та чоловіко-машинної комунікації.

У зв’язку з цим стає актуальною задача вивчення тексту, як основної одиниці мовленнєвої діяльності. Вирішальне значення при такому аналізі набуває людський фактор – вивчення взаємодії тексту з особистістю комуніканта в конкретних умовах спілкування. Для організації мовленнєвої діяльності необхідні знання, як основних етапів, так і процесу мовленнєвомислячої діяльності комунікантів вцілому.

Методологічною і теоретичною осоновою вивчення ролі і місця текста в комунікації є діалектично-матеріалістичний підхід до комунікативної діяльності, як соціально-обумовленому явищу. Теоретичною основою для відображення функціонування текста в процесі комунікації є системний підхід, діалектичне вчення про взаємодію індивідуального і соціального, про зв’язок мови і мислення.

Такий підхід дозволяє описати з єдиних методологічних позицій властивості тексту у процесі виконання ним комунікативної функції.

Отже, об’єктом курсової роботи є текст.

Предметом дослідження є текст, як основна одиниця мовленнєвої діяльності.

Мета нашої роботи – дослідити своєрідність тексту та визначити його роль у процесі комунікативного акту. Реалізація поставленої мети у курсовій роботі передбачає вирішення взаємопов’язаних проблем:

Вивчається диференціація текстів за формою спілкування;

Визначаються форми мовленнєвого спілкування та види мовленнєвої діяльності;