Захист прав людини у період збройних конфліктів, Детальна інформація

Захист прав людини у період збройних конфліктів

Статистика Міжнародного комітету Червоного Хреста свідчить, що протягом останніх 5 тис. років відбулося близько 14 тис. війн, у яких загинуло приблизно 5 млрд. людей. За останні 3 тис. 400 років на Землі було лише 250 років загального миру.

Перша світова війна спричинила загибель 10 млн. осіб (у пропорції 20 комбатантів на одну цивільну особу) та ще близько 21 млн. загинуло від епідемій. У Другій світовій війні було вбито вже 40 млн. чоловік, приблизно однаково комбатантів і цивільних осіб. Тільки в період між 1945 і 1966 рр. на Землі відбулося не менше 73 збройних конфліктів. За підрахунками експертів, у сучасних збройних конфліктах співвідношення убитих серед комбатантів і цивільних осіб буде вже зворотним: у звичайній війні — 10 цивільних осіб на одного комбатанта; у ядерній війні — 100 цивільних осіб на одного комбатанта.

З урахуванням цього захист прав людини в період збройних конфліктів набуває неабиякого значення.

Правове становище учасників збройних конфліктів.

Комбатанти. Відповідно до Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій 1949 р., збройні сили сторін, які перебувають у конфлікті, "складються з усіх організованих збройних сил, груп і підрозділів, що перебувають під командуванням особи, відповідальної перед цією стороною за поведінку своїх підлеглих, навіть якщо цю сторону представляє уряд або влада, не визнана супротивною стороною. Такі збройні сили підкоряються внутрішній дисциплінарній системі, що, з-поміж іншого, забезпечує дотримання норм міжнародного права, застосовуваних у період збройних конфліктів" (п. 1 ст. 43). Зважаючи на це положення, можна дати таке визначення.

Комбатанти — це особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу), і мають право брати. особисту участь у воєнних діях.

Відповідно до міжнародного права наданий комбатантам статус учасників активних бойових дій розглядається як сукупність властивих їм прав, характерних рис і особливостей. Найістотнішими з них є такі:

• за комбатантами визнається право застосовувати воєнне насильство;

• до самих комбатантів може застосовуватися воєнне насильство;

• комбатанти, які потрапили під владу супротивної сторони, є військовополоненими;

• статус комбатанта не поширюється на найманців [64]. Відповідно до Женевських конвенцій 1949 р. учасниками бойових дій вважаються:

• особовий склад регулярних збройних сил;

• ополчення і добровольчі загони (які входять і які не входять до складу регулярних збройних сил);

• особовий склад організованих рухів опору, якщо він відповідає таким умовам:

• має на чолі особу, відповідальну за своїх підлеглих;

• має певний і чітко видимий здалеку розпізнавальний знак;

• відкрито носить зброю;

• додержується у своїх діях законів і звичаїв війни;

• члени екіпажів торговельних суден і цивільних літаків, що безпосередньо беруть участь у воєнних діях;

• населення, яке при наближенні супротивника взялося за зброю, коли воно відповідає двом умовам:

• відкрито носить зброю;

• додержується законів і звичаїв війни.

Найманці. Спираючись на ст. 47 Додаткового протоколу 1 до Женевських конвенцій 1949 р., можна дати таке визначення.

Найманець — це будь-яка особа, що:

а) спеціально завербована на місці або за кордоном для участі у збройному конфлікті;

б) фактично бере особисту участь у воєнних діях;

в) керується здебільшого бажанням одержати особисту вигоду або матеріальну винагороду;

г) не є ані громадянином сторони, яка перебуває в конфлікті, ані особою, що постійно проживає на території, контрольованій даною стороною;

д) не входить до особового складу збройних сил сторони, яка перебуває в конфлікті;