План.
Вступ.
Історія питання.
Виклад матеріалу.
Посередництво як форма вирішення конфлікту.
Поняття “медіації”. Офіційне та неофіційне медіаторство. Ролі медіаторів.
Етапи та стадії посередництва.
Посередництво як творчий процес.
Репутація і особистість посередника.
Самостійні та представницькі ролі третіх сторін.
Званні та незванні треті сторони.
Результати самостійного дослідження.
Висновки.
Список використаної літератури.
І. ВСТУП
Досить важливе місце в процесі вирішення проблемної ситуації чи конфлікту слід відвести посередникові. Посередництво (mediation) – форма втручання у конфлікт, при якій третя сторона допомагає конфліктуючим сторонам досягти добровільної згоди, домовленості. Посередником має бути авторитетна, знаюча людина, для якої важливі та властиві їй такт і “міра речей”. Словом, можна сказати, що посередник – “третейський суддя”, який уміє “лікувати душу”, порадник, наставник.
Соціальна взаємодія - система взаємозумовлених соціальних дій, за яких дії одного суб’єкта (індивіда, групи, спільноти) одночасно є причиною і наслідком відповідних дій інших.
Внаслідок суперечливості соціальних відносин однією з форм соціальної взаємодії суб’єктів стає соціальний конфлікт.
Соціальний конфлікт (лат. conflictus - сутичка) – зіткнення двох або більше сил, спрямованих на забезпечення своїх інтересів в умовах протидії.
Тобто посередництво в соціальній взаємодії – це явище, яке зумовлене діями соціальних суб’єктів, є прииною і наслідком цих дій, і є способом урегулювання соціального конфлікту
Актуальність проблеми.
У наш час проблема порередництва є дуже актуальною.
У зв’язку з розвитком в останні роки великої кількості регіональних конфліктів, в основному міжнаціонального характеру, все частіше звертаються до посередництва так званих миротворчих сил, в тому числі військ Організації Об’єднаних Націй, які у більшості випадків безпосередньо вступають у конфлікт. В Конго, Сомалі, на теріторії минулої Югославії серед таких посередників були вбиті та поранені. Слід підкреслити, що посередники, як і судді, не противодіючі сторони конфлікта, їх цілі діаметрально протилежні: не розвивати, а зупинити конфлікт, вирішити противоріччя – за можливістю, мирним шляхом.
Актуальність даної проблеми підтверджується також тим фактом, що конфлікти виникають щодня у трудових колективах, де дуже складно віднайти шлях до примирення, компроміс без участі посередника.
При вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) можуть користуватися послугами примирної комісії – органу , який “призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту), та який складається із представників сторін”. “І у разі потреби примирна комісія залучає до свого складу незалежного посередника ”.
Згідно ст.10 Закона України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, “незалежний посередник – визначена за спільним вибором сторін особа, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятого рішення”.
У суспільствах, розділених на касти, стани або класи, виникають соціальні конфлікти, що можуть бути урегульовані владою, що піднімається над приватними інтересами. У кінцевому рахунку державна влада розв’язує конфлікти в інтересах груп, що займають пануюче положення в конкретних суспільствах, хоча заради цього вона змушує їх піти на поступки масам. Таким чином, політична еліта перетворюється в примирителя соціальних конфліктів: вона шукає формули компромісів, що, зберігаючи основи соціальної системи, відсували б небезпеку будь-якого зіткнення соціальних груп. Цю функцію державної влади можна назвати посередницькою, причому дана функція не є нейтральною, а спрямована на захист особливих інтересів пануючих шарів суспільства. У ході виконання цієї функції політична еліта змушена тією чи іншою мірою обмежувати претензії даних шарів, пропонуючи і нав’язуючи такі рішення, що у більшості випадків задовольняють тих, що вступили в конфлікт групи. У деяких випадках політична еліта не має іншого вибору як примушувати пануючі групи приймати умови угод, оскільки в конкретний момент вимоги мас мають значну підтримку. При подібних обставинах прониклива еліта, не змінюючи істотно соціальної системи, попереджає небезпечну для інтересів пануючих груп кризу.
Однак еліта повинна виконувати посередницькі функції не тільки між пануючими і підлеглими групами; у деяких випадках вона вимушена виступати як арбітр у конфліктах між різними частинами самих правлячих груп.
Отже, така ситуація робить достатньо актуальною потребу глибокого вивчення проблеми посередництва у соціальній взаємодії.
Основна мета дослідження полягає у розкритті сутності явища посередництва як одного з найпоширеніших способів урегулювання конфліктів. Отримання відомостей, які можуть дати відносно цілісне уявлення про ролі та функції третіх сторін.
|
Скачати "Курсова на тему Посередництво в соціальній взаємодії"
