Предмет злочину, Детальна інформація

Курсова робота

на тему:

“Предмет злочигу”

ВСТУП

Питання про місце, значення предмета злочину, його видах - досить дискусійне в науці кримінального права. І хоча в теорії кримінального права при вирішенні цього питання були отримані значні результати, підстав вважати, що проблема предмета злочину вже вирішена, немає. Викладене підтверджується хоча б тим, що в науці поки ще не усунені суттєві протиріччя навіть на основоположних аспектах даної проблеми. Ось чому необхідно проаналізувати основні теоретичні позиції У питанні про предмет злочину.

Значення предмета злочину як самостійної ознаки злочину та його роль в механізмі заподіяння шкоди у сфері певних суспільних відносин, у виявленні об’єкта посягання і кваліфікації діяння має дуже важливе самостійне теоретичне та практичне значення.

Вивчення предмета злочину сприяє більш глибокому і правильному з’ясуванню сутності об’єкта злочину, його конкретизації. Багато які кримінально-правові норми сконструйовані таким чином, що об’єкт кримінально-правової охорони у них не названий. В подібних випадках його з’ясуванню сприяє вказівка на предмет злочину. Об’єкт посягання в цих складах можна виявити з опису предмета злочину.

1. ПОНЯТТЯ ПРЕДМЕТУ ЗЛОЧИНУ І ЙОГО МІСЦЕ В СТРУКТУРІ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ.

Проблема предмета злочину в кримінальному праві є однією з найбільш суперечливих і маловивчених. Спеціального дослідження предмета злочину до останнього часу не проводилось. Деякі положення про предмет злочину розглядалися, головним чином, у зв’язку з відмежуванням його від об’єкта злочину.

Між тим, значення предмета злочину як самостійної ознаки складу злочину та його роль в механізмі заподіяння шкоди у сфері певних суспільних відносин і у виявленні об’єкта посягання і кваліфікації діяння має дуже важливе самостійне теоретичне та практичне значення.

Предметом злочину слід вважати будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких кримінальний закон пов’язує наявність в діях особи ознак конкретного складу злочину.

З цього випливає, що до предмета злочину необхідно відносити лише певні речі, а не будь-які цінності. Таке рішення обумовлено тим, що законодавець, описуючи той чи інший злочин найчастіше вказує саме на певні речі, а точніше, на їх ознаки, властивості. Наприклад, описуючи в законі ознаки самогоноваріння, закон зазначає, що відповідальність за ст. 204 КК настає лише за виготовлення або зберігання самогону, а також інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення. Отже, відповідальність за цією статтею виключається, якщо буде встановлено, що особа виготовила або зберігала інші спиртні напої домашнього вироблення (вина, наливки та ін.) Так само у всіх статтях, які встановлюють відповідальність за крадіжку, грабіж, розбій підкреслюється, що предметом злочину є лише майно (ст.ст. 185-187 КК). Оскільки ж предметом злочину може виступати лише певна річ, то він завжди є речевою ( матеріальною) ознакою злочину.

Крім того, предмет злочину - це така ознака злочину, яка завжди названа безпосередньо в самому кримінальному законі. У цьому разі він виступає як необхідна ознака складу злочину. Так, в ст. 708 КК зазначено, що предметом цього злочину можуть бути тільки валютні цінності. Відповідно до ст. 246 КК предметом незаконної вирубки лісу може бути лише ліс на корені.

Тому предмет злочину є не постійною (необхідною) а факультативною ознакою складу злочину.

Однак висновок про те, що предмет є факультативною ознакою складу злочину, потребує певного уточнення. Коли ми говоримо, що предмет є факультативним, то йдеться не про конкретний склад, а про так зване загальне поняття складу злочину. Це означає, що він притаманний не будь-якому складу злочину .У конкретному ж складі, коли він вказаний (передбачений) безпосередньо в законі, ця ознака є обов’язковою, і він повинен бути встановлений для правильної кваліфікації злочину. Більш того, в разі, коли предмет є обов’язковою ознакою, саме він найчастіше встановлюється раніше, ніж усі інші, і не рідко за допомогою отриманих про нього даних з'ясовується решта ознак злочину. Наприклад, при вирішенні питання про кваліфікацію дій осіб, які вчинили підроблення грошей, передусім з’ясовують, чи мають підроблені цінні папери ті ознаки, якими повинні володіти предмети злочину, передбаченого ст. 223 КК (ці цінні папери мають знаходитися в обігу, їм притаманна велика ступінь схожості зі справжніми тощо).

2. ОЗНАКИ ПРЕДМЕТУ ЗЛОЧИНУ

Законодавець по-різному описує ознаки предмета злочину в кримінальному законодавстві. Вибір того чи іншого способу (заходу) для законодавчого визначення предмета злочину багато в чому залежить від самого характеру злочину, а також від індивідуальних властивостей його предмета. Так, в багатьох випадках в самому кримінальному законі вказано лише на певний вид предметів, і тому будь-який з предметів даного виду має однакове значення для кримінальної відповідальності. Наприклад, вважається цілком достатньою вказівка в ст.ст. 368-369 КК на хабар для визначення предметів цих злочинів. 3’ясування ж змісту цього поняття дозволяє зробити висновок, що предметами хабарництва можуть бути як будь-які матеріальні цінності (гроші, продукти, предмети побутової техніки та інші речі), так і майнові блага (путівки в санаторій, ремонт квартири та ін.). В цих та інших аналогічних випадках немає необхідності давати в КК вичерпний перелік можливих предметів цього злочину. Цього не слід робити через те, що вказівка законодавця на певні його видові ознаки (визначення на рівні виду) означає, що будь-який предмет цього виду має однакове правове значення. Наприклад, цілком очевидно, що на відповідальність за хабарництво не впливає те, які матеріальні цінності (гроші, товари, та Інше) передавали як предмет хабара. Далі, це могло б призвести до необгрунтованого захаращення кримінального закону переліченням предметів, встановлення яких і без цього не викликає труднощів на практиці. Нарешті, у деяких випадках просто неможливо дати такий вичерпний перелік ознак злочину, наприклад, коли практична діяльність людей викликає появу все нових і нових предметів. Вивчення предмета злочину перш за все сприяє більш глибокому і правильному з’ясуванню сутності об’єкта злочину, його конкретизації. Багато які кримінально-правові норми сконструйовані таким чином, що об’єкт кримінально-правової охорони у них не названий. В подібних випадках його з’ясуванню сприяє вказівка на предмет злочину. Наприклад на згадують про об’єкт посягання статті закону про диверсію, заподіяння тілесних ушкоджень та деякі інші. Об’єкт посягання в цих складах злочину можна виявити з опису предмета злочину1.

У багатьох випадках без встановлення предмета злочину ускладнюється конкретизація об’єкта злочину. До того, поки невідомо, на кого або на що, на який матеріальний об’єкт було спрямоване злочинне посягання при вчиненні багатьох суспільних діянь, до тих пір неможливо визначити і об’єкт цих посягань. Часто об’єкти одного виду не мають відномінностей (наприклад життя, власність честь, гідність, здоров’я). Предмет злочину, навпаки, має певну сукупність ознак, особливостей, багато з яких мають самостійне кримінально-правове значення і певним чином впливають, на підставі кримінальної відповідальності, на кваліфікацію діяння. Наприклад, життя кожної людини в демократичному суспільстві охороняється однаково - посягання на життя будь-якої особи визнається кримінальним правом вбивством або замахом на нього (крім випадків необхідної оборони та інших особливих обставин, при яких життя не є об’єктом кримінально-правової охорони). Разом з тим, життя вагітної, новонародженого виділяється законодавцем і посягання на їх життя створює самостійний злочин.

Вплив на певний предмет, матеріальний об’єкт, спосіб цього впливу, а також фізична зміна предмета поруч з іншими ознаками діяння дає змогу в багатьох випадках судити про характер злочину, його суспільну небезпеку. Такими є викрадання, тілесні ушкодження, знищення або пошкодження майна, глум над державним гербом або прапором та інше.

Для багатьох складів злочинів ознаки предмета є обов’язковими. Розслідування кримінальної справи на може вважатися закінченим, якщо ці ознаки не виявлені.

Предмет злочину має не аби-яке значення і для правильної кваліфікації діяння. Фізичні чи соціальні властивості предмета злочину у багатьох випадках служать підставою для розрізнення суміжних злочинів, а також для відокремлення злочину від незлочинних дій.

Для кваліфікації діяння мають значення багато ознак не тільки об’єкта, але і предмета злочину. Наприклад, за ознаками предмета розрізняють злочини, що передбачені ст.ст. 223, 360 КК1.

Соціально значуща дія у відношенні до одного і того ж предмета чи речі може мати різну соціально-політичну оцінку або юридичну кваліфікацію залежно від об’єкта посягань, від тих суспільних відносин, на зміну яких спрямована ця дія, а також від розміру заподіяної їм шкоди.

В рівній мірі і заподіяння шкоди у сфері одного і того ж об’єкта кримінально-правової охорони може бути досягнено шляхом впливу на різні предмети. Наприклад, посягання на здоров'я населення вчинюється шляхом виготовлення та розповсюдження різних отруйних, сильнодіючих та наркотичних засобів (ст.ст. 307, 308, 309, 311, 312 та інші статті КК).

Кримінально-правове значення предмета злочину визначається в першу чергу не його фізичними властивостями, а характером і змістом суспільних відносин, які існують стосовно нього. В кримінально-правовому сенсі предмет завжди виступає в зв’язку з конкретними суспільними відносинами. У багатьох випадках в кримінальному законодавстві вказується не на предмет сам по собі, а на ті суспільні відносини, відкриттям яких він є. Наприклад, закон говорить не про майно взагалі, а про державне, колективне чи особисте майно, не про прапор взагалі, а про державний прапор , державний герб тощо.

Розмежування об’єкта та предмета злочину має важливе значення для усвідомлення і розмежування мети і злочинних наслідків. Якщо злочинні наслідки - це небезпечна шкода в сфері суспільних відносин, то злочина мета - це в багатьох випадках Ідеальна подоба реальної цінності (речі), якою суб’єкт намагається заволодіти, пошкодити її чи знищити.

Характер та ступінь тяжкості наслідків значною мірою визначається особливостями та ознаками предмету злочину, бо позбавити життя можна тільки живу істоту, викрасти можна тільки майно, гроші чи цінні папери. Багато злочинів вчинюється шляхом заподіяння соціальне небезпечної шкоди тільки впливом на певні матеріальні об’єкти (наприклад злочини, які передбачені ст.ст. 277, 223, 185, 360 КК).

Визначення предмета злочину має важливе практичне значення також для відмежування його від засобів та знаряддя скоєння злочину, бо одна і та ж матеріальна річ може бути, як предметом так і засобом, і знаряддям скоєння злочину (наприклад, зброя, документи, транспортні засоби, інструменти, інвентар та інше).

Знаряддя та засоби скоєння злочину відрізняються від предмета тим, що вони ні в якому зв’язку з тими суспільними відносинами, на які спрямоване посягання, не перебувають. Наприклад, зброя, яка використовується при вбивстві, не в кому зв’язку з відносинами щодо забезпечення життя не знаходиться. Предмет злочину, навпаки, завжди перебуває у зв’язку з об’єктом, на який спрямовано посягання.

Таким чином, властивості і ознаки предмета злочину мають наступне значення для багатьох інститутів кримінального права: вони з’ясовують і конкретизують об’єкт посягання, вирішують питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності, кваліфікації діяння та призначення покарання. Деякі теоретичні та практичні завдання не можуть бути вирішені, чи їх рішення значно ускладнюється в силу недостатнього дослідження проблеми злочину, його зв’язку з іншими ознаками складу злочину, вагомості предмета злочину для підстав кримінальної відповідальності і кваліфікації діяння. Практичне значення предмета злочину полягає в тому, що для багатьох складів злочину предмет є однією з головних обов'язкових ознак. Якщо не визначений конкретно предмет посягання при скоєнні таких діянь, як спекуляція, розкрадання І деякі інші, то і питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності не може бути вирішено позитивно. Обвинувальний вирок у справі про крадіжку не може бути залишеним в силі, якщо у вироку не вказані викрадені речі і він не містить вказівки їх кількості, вартості та інших.