МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ СИСТЕМ І ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ
РЕФЕРАТ
З курсу “Світове господарство”
ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ УКРАЇНИ
Студентки гр.ЗЖ-98-1
Залати Ольги
Перевірила:
доцент Тараненко І.В.
Дніпропетровськ, 2001
ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ УКРАЇНИ
1. МІСЦЕ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА
Україна є членом ООН і входить до світового співтовариства. Це позначає, що вона визнає і виконує статут ООН, міжнародне право, які регулюють міждержавні відносини, в тому числі і економічні. Міжнародні економічні відносини мають для економічного розвитку України істотне значення. Але раціональне використання переваг міжнародних економічних відносин передбачає, щоб економіка України була інтегрована у світове господарство.
Однак Україна перебуває на перехідній стадії розвитку економіки. Як суверенна держава вона ще не має достатнього досвіду налагодження економічних зв'язків з країнами світового співтовариства. Це стримує процес інтеграції національної економіки у світове господарства. Крім того, після ліквідації СРСР структури, за допомогою яких здійснювалася в ньому зовнішньоекономічна політика, були ліквідовані, а нових органів, які можуть проводити на всіх господарських рівнях національну зовнішньоекономічну політику України, ще бракує. Вони вже створені на державному рівні: Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України, Державний митний комітет, Національний банк України тощо.
Україна завжди мала економічні зв'язки з країнами світового співтовариства, але її включення у систему світового господарства на сучасному етапі має свої особливості, головним чином зумовлені набуттям Україною незалежності. Головним економіко-правовим документом, що регламентує розвиток зовнішньоекономічної політики України, є Закон про зовнішньоекономічну діяльність Укаїни, що був прийнятий у квітні 1991 року. Він передбачає, що суб'єктами міжнародних економічних відносин можуть бути юридичні особи на території України; в ньому докладно розроблені принципи та види зовнішньоекономічної діяльності, права і обов'язки суб'єктів міжнародних економічних відносин, механізм управління зовнішньоекономічною діяльністю тощо. Правові та нормативні документи, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність України, спираються на об'єктивні можливості господарського розвитку нашої держави. Україна традиційно займає провідне місце серед держав СНД щодо розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Це зумовлюється на наявність вагомих об'єктивних матеріальних передумов, що сприяють розвитку зовнішньоекономічних зв'язків: природних ресурсів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортного забезпечення тощо.
До 1991 року Україна була республікою Радянського Союзу. В 1980-ті роки централізовані інвестиції в економіку республіки становили 16% від усіх інвестицій СРСР, але за рахунок менших витрат на виробництво товарів Україна випускала 17% всієї промислової продукції СРСР і 21% сільскогосподарської. Фактично провадилося цілеспрямоване переведення коштів з України в менш розвинені економічно республіки – Казахстан та Росію. Зіставлення показників, які характеризують місце України у загальному експортному потенціалі країн, що входили до колишнього СРСР, показує значну роль України в цьому процесі. Частка України в останні роки існування СРСР становила 20% загальносоюзних експортних поставок. Вони направлялися в 123 країни світу, а суб'єктами міжнародногосподарських зв'язків були понад 1400 підприємств України, обсяг експортних поставок яких становив близько 7 млрд крб. Однак слід зазначити, що 98% зовнішньої торгівлі України було спрямовано на країни соцтабору.
Незважаючи на значні потенційні можливості включення України у систему світового господарства, зараз на цьому шляху постають певні об'єктивні перепони. Це насамперед зниження темпів економічного розвитку нашої країни, що є наслідком загальної кризи, яка охопила суспільне виробництво в Україні; орієнтація України на процес інтегрування з державами СНД, що об'єктивно зумовлено існуванням традиційних економічних зв'язків між ними, низьким рівнем якості продукції, недосконалістю системи управління зовнішньоекономічними відносинами, відсутністю кваліфікованих кадрів спеціалістів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, відсутністю досвіду ведення міжнародних економічних відносин.
Незважаючи на те, що Україна в минулому посідала провідне місце в експортно-імпортних операціях СРСР, її зовнішньоекономічні зв'язки, зокрема, такий їх концентрований вираз, як істотний рівень міждержавної торгівлі, характеризуються зараз негативними рисами. Протягом 90-х років істотно скорочувався обсяг експорту України. Лише за 1992 рік він скоротився на 19%. Традиційно в експорті України переважають паливно-сировинні галузі, частка яких на початку існування країни становила рахом з матеріалами та товарами народного споживання близько 90% експорту нашої країни. Експорт України сьогодні характеризується низькою питомою вагою машин та обладнання; незначна частка припадає на продцуцію, що випускається згідно з договорами про спеціалізацію та кооперування виробництва, низьска частина в експорті виробів сучасної техніки, технологій, ліцензій. У зовнішньоторгівельному обігу України протягом 90-х років різко зросла частка бартерних операцій – з 10% до близько 70%.
Усе це вимагало і вимагає оперативної та докорінної зміни акцентів у зовнішньополітичній діяльності України зодо розвитку міжнародних господарських відносин. Проте невдалими були розроблені в 90-х роках заходи щодо стабілізації експортного потенціалу України, перепрофілювання структури експорту. Зміни в зовнішній торгівлі України “поглинули” масу спеціальних інвестицій. До експортного виробництва були включені далеко не всі підприємства військово-промислового комплексу, що підлягали конверсії.
За умов переходу України до соціальної ринкової економіки функціонування механізму реалізації зовнішньоекономічних зв'язків спрямоване передусім на реалізацію загальнодержавних інтересів. Це зумовлює зберігання певною мірою державної монополії на зовнішньоекономічну діяльність. Вона виявляється в конкретних методах державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, а саме: у прийнятті відповідних законодавчих актів, тарифів, системи оподаткування, укладення договорів, регулювання обсягу, структури, географії поставок, реєстрації суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, наданні їм ліцензій, рекомендацій щодо цін, пільгових кредитів, дотацій, встановлення митного збору та контролю тощо. Важливим напрямом формування ефективного механізму зовнішньоекономічної діяльності України та включення її у систему світового господарства є проведення певної децентралізації зовнішньої торгівлі, що є об'єктивною вимогою переходу національної економіки до регульованого ринку. Істотне значення має розширення прав і самостійності безпосередніх учасників міжнародної торгівлі – підприємств, об'єднань, окремих фізичних осіб. У процесі формування прогресивного механізму інтегрування України значну роль відіграють орієнтація суб'єктів безпосередніх міжнародних економічних відносин на світові ціни, більш раціональне використання валютних коштів, отримання довгострокових кредитів.
Основними факторами міжнародних економічних відносин України у галузях матеріального виробництва є встановлення прямих контактів між спорідненими підприємствами, створення спільних підприємств, міжнародних господарських об'єднань, комерційних банків, центрів для підготовки спеціалістів, розвиток форм технічого сприяння при будівництві господарських об'єктів. Ці напрями забезпечать участь України в міжнародному поділі праці, зокрема у поглибленні процесів предметної, подетальної, агрегатної, технологічної, міждержавної спеціалізації та кооперування виробництва.
Однак на практиці Україна тільки зараз, у 2000-2001 році, почала повільно рухатися у напрямку стабілізації та покращення зовнішньоторгівельної діяльності. Основним зовнішньоторгівельним партнером залишається, незважаючи на всі поривання України у бік Заходу, Росія.
2. РОЗВИТОК ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ В 1991-1999 РОКАХ
Як уже було сказано вище, після розпаду СРСР та розриву всіх господарчих зв'язків з колишніми союзними республіками Україна, що проголосила незалежність, зіткнулася з серйозними проблемами як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Енергоджерела, що перетворилися на іноземні з закупівельними цінами на рівні світових, соціально-економічна криза, швидке зростання тіньової економіки – всі ці негативні фактори не дозволяють швидко реформувати виробничий комплекс України. На розвиток зовнішньоекономічної діяльності негативно впливає падіння обсягів виробництва та розрив господарчих зв'язків, недосконалість законодавства та валютно-фінансової політики. Нестабільність – основна причина того, що підприємства не зацікавлені в розвитку зовнішньоекономічної діяльності та орієнтації на експорт.
Одна з цілей, що ставить перед собою Україна – економічна інтеграція до європейських структур та співпраця у зовнішній торгівлі з міжнпродними економічними та фінансовими організаціями. На сьогодні свою зовнішньоекономічну діяльність Україна здійснює з більш ніж 184 країнами світу (тобто, порівняно із станом зовнішньоекономічних зв'язків УРСР у складі Радянського Союзу Україна розширила географію своєї зовнішньої торгівлі), поступово збільшуючи свій торгівельний обіг. Зовнішньоторгівельний обіг України зріс з 1993 до 1997 року з 17,3 млрд доларів США до 31,3 млрд. Одначе за 1998 рік знизився до 27,3 млрд доларів за рахунок падіння експорту та імпорту України.
В експортних поставках домінували метал та металопродукція (42,2%), хімічна продукція (10,1%), мінеральні продукти (9,2%). В імпорті переважали енергоносії (40,5% припадає на Росію), обсяг яких знизився на 5% порівняно з 1997 роком, позаяк було припинено подання природного газу з Туркменістану. Починаючи з 1992 року, в географічній структурі експорту відбувалися значні зміни. Скоротився обсяг експорту, що припадав на країни колишнього СРСР (з 60% до 35,6%), в тому числі Росію. Зросли обсяги експорту до країн Європейського співтовариства, Китаю, США. Серед імпортерів слід виділити Росію, Німеччину та США. Таким чином, за період 1994-1998 років намітилася тенденція зниження частки країн СНД в українському експорті та імпорті та збільшення частки країн ЄС.
Зовнішньоторгівельний обіг товарів в 1999 році становив 23,4 млрд доларів США, скоротившися на 14% в порівнянні з 1998 роком. Це зниження відбулося за рахунок зменшення як експорту України (до 11,6 млрд доларів США), так і імпорту (до 11,8 млрд доларів). В результаті склалося від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами – 256 млн доларів США, хоча ситуація значно поліпшилася відносно цього ж показника минулого року.
В складі експортних поставок відбулися структурні зміни: обсяги експорту зернових клуьтур зросли на 62%, деревини та продуктів з неї – на 60%, палива – на 35%, алюмінію та товарів з нього – на 31%. Разом із тим скоротився експорт засобів наземного транспорту – на 22%, хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості – на 20%, продукції легкої промисловості – на 9% і металургійної – на 8,7%.
Скорочення зовнішньоекономічної діяльності України викликане негативним впливом ряда внутрішних та зовнішніх чинників. Як наслідок фінансової кризи зменшилися обсяги торгівлі з Росією – основним партнером України (на неї припадає 37% зовнішньоторгівельного обігу країни). Це, звичайно, значною мірою відбилося на скороченні загального зовнішньоторгівельного обігу України. Крім того, металургійна та хімічна продукція стає неконкурентноспроможною на світовому ринку. Високі витрати на виробництво та низька якість в порівнянні зі світовими вимогами обмежують можливості цієї продукції для експорту. Що стосується послуг, то їх зовнішньоторгівельний обяг в 1999 році становив 4,6 млрд доларів США – на 12% менше, ніж у попередньому році. Експорт послуг з країни зменшився до 3,6 млрд доларів США, а імпорт в Україну – до 1 млрд доларів США. Таким чином, у 1999 році в торгівлі послугами склалося додатнє сальдо в 2,6 млрд доларів США. Зменшення обсягів експорту послуг відбулося насамперед за рахунок скорочення подорожей та туризму, послуг з будівництва, послуг залізничного транспорту, а також фінансових послуг. Як і раніше, головним споживачем послуг залишається Росія, на яку припадає 60% українського експорту послуг. Тим часом спостерігається тенденція скорочення експорту послуг на 4,3% до країн СНД, в тому числі Росію та Молдову, і збільшення – в інші країни світу: Великобританію, Ірландію, Бельгію, Індію тощо.
|
Скачати "Реферат на тему Зовнішня торгівля України"
