Пісенний гумор українського народу, Детальна інформація
Пісенний гумор українського народу
ПЛАН
1. Вступ
2. Основна частина
- 2.1 Відносини молоді та кохання
- 2.2 Родинно – побутова тематика
- 2.3 Химери старих
- 2.4 Кумівство
3. Висновок
4. Бібліографія
1. ПІСЕННИЙ ГУМОР УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Українці обдаровані незрівнянним гумором.
В. Г. Б є л і н с ь к и й
Здавна мандрівники й дослідники, письменники та громадські діячі сусідніх народів відзначали як одну з типових рис характеру українців їх невичерпний гумор. Коли ж цей багатий та іскристий гумор розпалив велике вогнище нової української літератури славнозвісною „Енеїдою” І. Котляревського, а в російській вибухнув соковитою симфонією гоголівського сміху, ця риса стала ледве не головною і визначальною при характеристиці українського народу.
Конденсуючи світлі емоції, гумор був для трудового народу своєрідним засобом самозахисту в умовах гніту та лихоліття. В атмосфері буйних веселощів і в сміхові, нерідко пройнятому смутком, трудова людина прагнула знайти забуття від усього несправедливого і злого, вдарити лихом об землю й дихнути на повні груди. Несучи важкий тягар біди, експлуатації, воєн, народ ніби урівноважував гумором свій настрій, свій життєвий пульс, усвідомлював свою колективну силу, оберігав своє духовне і моральне здоров’я. Цю соціальну функцію народного гумору тонко підгледів поет і фольклорист Іван Манжура і висловив своє захоплення цією рисою характеру українців в таких рядках:
Ні! Я дух люблю свого народу,
Що на усяку він пригоду,
Яка б його де не зустріла,
Прискаже сміло та до діла.
Слівце веселее по волі
І кпить з ледачої недолі!
Той дух насмішкувато-щирий
Не дасть приспати в серці віри
В громадську силу, її розум
І не поб’є немов морозом,
Надію певную довіку
На кращу долю чоловіку.
Стихія смішного в українській народній творчості найбільше виявляє себе в гумористичних, жартівливих творах.
Серед гумористично-сатиричних жанрів української народної творчості провідне місце належить жартівливій пісні. В ній переливають всі барви й відтінки народного гумору, всі нюанси сміху – від ледь вловимої посмішки одними очами до бурхливого, масового нестихаючого реготу. Жартівливі пісні в основному розробляють гумористично сімейно-побутові теми. А вже виходячи на громадську арену, сміх, як правило, набирає сатиричної спрямованості.
Родинно – побутова тематика жартівливих пісень надзвичайно різноманітна і колоритна. Спостережливі і дотепні творці народного гумору підгледіли всі тіньові сторони свого повсякденного життя, освітили їх сміхом, що розливається в піснях то легким жартом, то глумом і глузуванням, то соромливим натяком, то гострим гротеском, то ледь вловимою усмішкою, то злою іронією або їдким дотепом.
2. ЖАРТІВЛИВІ ПІСНІ
1. Вступ
2. Основна частина
- 2.1 Відносини молоді та кохання
- 2.2 Родинно – побутова тематика
- 2.3 Химери старих
- 2.4 Кумівство
3. Висновок
4. Бібліографія
1. ПІСЕННИЙ ГУМОР УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Українці обдаровані незрівнянним гумором.
В. Г. Б є л і н с ь к и й
Здавна мандрівники й дослідники, письменники та громадські діячі сусідніх народів відзначали як одну з типових рис характеру українців їх невичерпний гумор. Коли ж цей багатий та іскристий гумор розпалив велике вогнище нової української літератури славнозвісною „Енеїдою” І. Котляревського, а в російській вибухнув соковитою симфонією гоголівського сміху, ця риса стала ледве не головною і визначальною при характеристиці українського народу.
Конденсуючи світлі емоції, гумор був для трудового народу своєрідним засобом самозахисту в умовах гніту та лихоліття. В атмосфері буйних веселощів і в сміхові, нерідко пройнятому смутком, трудова людина прагнула знайти забуття від усього несправедливого і злого, вдарити лихом об землю й дихнути на повні груди. Несучи важкий тягар біди, експлуатації, воєн, народ ніби урівноважував гумором свій настрій, свій життєвий пульс, усвідомлював свою колективну силу, оберігав своє духовне і моральне здоров’я. Цю соціальну функцію народного гумору тонко підгледів поет і фольклорист Іван Манжура і висловив своє захоплення цією рисою характеру українців в таких рядках:
Ні! Я дух люблю свого народу,
Що на усяку він пригоду,
Яка б його де не зустріла,
Прискаже сміло та до діла.
Слівце веселее по волі
І кпить з ледачої недолі!
Той дух насмішкувато-щирий
Не дасть приспати в серці віри
В громадську силу, її розум
І не поб’є немов морозом,
Надію певную довіку
На кращу долю чоловіку.
Стихія смішного в українській народній творчості найбільше виявляє себе в гумористичних, жартівливих творах.
Серед гумористично-сатиричних жанрів української народної творчості провідне місце належить жартівливій пісні. В ній переливають всі барви й відтінки народного гумору, всі нюанси сміху – від ледь вловимої посмішки одними очами до бурхливого, масового нестихаючого реготу. Жартівливі пісні в основному розробляють гумористично сімейно-побутові теми. А вже виходячи на громадську арену, сміх, як правило, набирає сатиричної спрямованості.
Родинно – побутова тематика жартівливих пісень надзвичайно різноманітна і колоритна. Спостережливі і дотепні творці народного гумору підгледіли всі тіньові сторони свого повсякденного життя, освітили їх сміхом, що розливається в піснях то легким жартом, то глумом і глузуванням, то соромливим натяком, то гострим гротеском, то ледь вловимою усмішкою, то злою іронією або їдким дотепом.
2. ЖАРТІВЛИВІ ПІСНІ
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021