Об’єктивна сторона злочину, Детальна інформація

Лисенко Олексій1). Поняття і значення обєктивної сторони злочину.Стаття 2. п.1. ККУ, визнає підставою кримінальної відповідальності вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, тобто, сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак, що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне. Треба відмітити, що поряд зі складом конкретного злочину (вбивства, крадіжки, згвалтування), в теорії кримінального права виділяють загальне поняття складу злочину - поняття теоретичне, а не законодавче, у якому узагальнені ознаки, що характеризують обєктивні і субєктивні ознаки всіх складів злочинів, передбачених чинним кримінальним законодавством. Таким чином у кожному складі злочину виділяють його зовнішні (обєктивні) та внутрішні (субєктивні) елементи які у своєї єдності і утворюють склад злочину, конкретно - обєктивні ознаки складу злочину: обєкт злочину та обєктивна сторона злочину; і субєктивні ознаки складу злочину: субєкт злочину та субєктивна сторона злочину;Отже обєктивна сторона злочину - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди обєкту злочину - суспільним відносинам на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди, і які поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність (структурні елементи суспільних відносин - субєкти відносин, предмети з приводу яких існують відносини, зміст відноси). Значення обєктивної сторони злочину полягає в тому, що вона є елементом складу злочину і входить до підстави кримінальної відповідальності, тобто до кримінальної відповідальності особа може бути притягнута лише тоді, коли у вчиненому нею діянні встановлені всі потрібні ознаки обєктивної сторони злочину, вона має важливе значення для правильної кваліфікації злочину, розмежування злочинів, відмежування злочинних діянь від не злочинних і багато в чому визначає суворість покарання встановленого в санкціях статей особливої частини ККУ за відповідні злочини.2). Ознаки обєктивної сторони злочину.При виявленні злочину співробітники правоохоронних органів найчастіше у першу чергу стикаються з його обєктивними ознаками, конкретним актом поведінки (діянням) субєкта у виді дії чи бездіяльності, що здійснено у певній обєктивній обстановці, у певному місці, в певний час, із застосуванням певних засобів та пристосувань чи без такого, в певний спосіб; при цьому має місце шкода нанесена суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, та причинно-наслідковий звязок між діянням та суспільно небезпечними наслідками, що настали. Як явищу реальної дійсності, ці ознаки притаманні будь якому злочину, без них злочину бути не може. Таким чином усі ознаки обєктивної сторони злочину, з точки зору їх закріплення у диспозиціях статей особливої частини ККУ, можна поділити на дві групи - обовязкові та факультативні. До обовязкових ознак належить діяння у формі дії чи бездіяльності. До факультативних ознак в принципі належать суспільно небезпечні наслідки, причинний звязок між діянням та суспільно небезпечними наслідками, місце, час, обстановка, спосіб і засоби вчинення злочину, але у випадку якщо ці ознаки прямо вказані у диспозиції статті яка застосовується, чи однозначно випливають з її змісту, вони набувають значення обовязкових ознак обєктивної сторони злочину і їх встановлення є обовязковим.3). Суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність).Поняття “діяння”, як обовязкова ознака обєктивної сторони злочину, характеризується тим, що воно повинно бути суспільно небезпечним, протиправним, конкретним, свідомим і вольовим актом поведінки людини у формі дії чи бездіяльності. Суспільна небезпечність полягає в тому, що діяння спричиняє істотну шкоду суспільним відносинам, або створює реальну загрозу настання такої шкоди. Протиправність, як ознака діяння, означає, що кримінально карним може бути лише те діяння яке передбачено кримінальним законом (ст. 11 ККУ). Конкретність діяння виражається у тому, що воно завжди є конкретним актом людської поведінки, що відбувається у певній обстановці і виявляється у конкретній дії чи бездіяльності. Діяння - свідомий акт поведінки людини, тобто той, що контролюється свідомістю, суспільно небезпечне діяння повинно бути проявом волі особи, діяння вчинене внаслідок впливу непереборної сили чи примусу не може утворити обєктивну сторону складу злочину. Дія - активна, свідома, суспільно небезпечна, протиправна поведінка людини, що може бути фізичною або інформаційною. З фізичного боку дії поділяються на прості та складні, тобто, прості - елементарні рухи тіла (наприклад, завдання удару), складні - ті, що складаються з кількох актів поведінки, кожний з яких може бути визнано окремою дією, чи ті, що складаються з ряду тотожних актів поведінки, обєднаних єдиним умислом і спрямованих на досягнення єдиного злочинного наслідку. Інформаційні дії полягають у передаванні інформації зі злочинною ціллю вербальним чи невербальним шляхом (наприклад, погроза вбивством). Бездіяльність - пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретних дій (дії), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах, причому, наявність обовязку особи діяти певним чином та наявність реальної можливості в даних конкретних умовах діяти в такий спосіб є обовязковими умовами кримінальної відповідальності особи за бездіяльність. Сам обовязок вчинити певні дії може випливати з таких підстав як закон, професійні або службові функції, договір, родинні відносини. Наявність реальної можливості особи діяти певним чином полягає в тому, що вона в змозі виконати активні дії і запобігти злочинним наслідкам.4). Суспільно небезпечні наслідки злочину.Суспільно небезпечні наслідки визначають як - шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реальну небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди.Незалежно від сфери суспільних відносин, де можуть мати місце суспільно небезпечні наслідки злочину, всі вони можуть бути поділені на дві великі групи, тобто: наслідки матеріального, і нематеріального характеру.До матеріальних наслідків належить шкода, що має фізичний характер (напр. смерть при вбивстві), а також майнова шкода, у тому числі і у вигляді позитивної майнової шкоди (неодержанні доходу).Нематеріальні наслідки, полягають у таких негативних змінах в обєкті посягання, що порушують ті чи інші інтереси учасників суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом, і які, як правило, не повязані з фізичним впливом на людину чи матеріальні блага зовнішнього світу. Тобто, шкода заподіяна, наприклад, політичним, організаційним, соціальним інтересам.Суспільно небезпечні наслідки мають велике значення для встановлення обєктивної сторони складу злочину і залежно від того, включені вони чи ні до диспозиції статті особливої частини ККУ як обовязкова знака складу злочину всі злочини поділяються на злочини з матеріальним складом та злочини з формальним складом. Таким чином, злочини з матеріальним складом - злочини для обєктивної сторони яких диспозиція статті ККУ вимагає встановлення не тільки діяння, але і настання суспільно небезпечних наслідків; з формальним - злочини, для встановлення обєктивної сторони яких кримінальний закон вимагає встановлення лише діяння.Наслідками злочинів з матеріальним складом, як правило, є матеріальні наслідки (напр. шкода майнового, фізичного характеру), і ці злочини вважаються закінченими з моменту настання таких наслідків; злочинів з формальним складом - нематеріальні наслідки, в них сам факт вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом, утворює закінчений злочин. У злочинах з матеріальним складом повинні бути встановлені на тільки факт діяння та факт настання суспільно небезпечних наслідків, а і причинний звязок між діянням та наслідками що настали.5). Причинний звязок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечним наслідком. Під причинним звязком в кримінальному праві слід розуміти обєктивно існуючий звязок між діянням - дією чи бездіяльністю (причиною) і суспільно небезпечними наслідками, коли діяння викликає настання суспільно небезпечних наслідків. Спрощено це виглядає так: одне явище яке передує іншому (суспільно небезпечне діяння) породжує інше явище (злочинний наслідок). Звідси випливає: не було б діяння - не настали б і наслідки. Якщо, ж навпаки, суспільно небезпечні наслідки настали незалежно від того, чи було вчинене діяння, причинний звязок відсутній. Але вирішення цього питання ускладнюється тим, що у ланцюгу взаємоповязаних явищ може бути дуже багато обставин, тому дуже важливо встановити, які саме з них є юридично значимими причинами наслідку. Кримінальна правова наука має 3 основні концепції щодо проблеми причинного звязку: 1) “conditio sine gua non” (“необхідна умова, без якої не може бути…”): той чи інший фактор, без якого не було б наслідку, є необхідною умовою злочинного результату і підставою для висновку про наявність причинного звязку; 2) адекватності причини: визнає такими, що мають кримінально-правове значення , тільки “типові” причини; 3) необхідного спричинення: діяння передує наслідку за часом, діянню внутрішнє властива неминучість або реальна можливість настання наслідку, діяння породжує наслідок, наслідок породжується саме цим діянням, а не діям інших осіб або інших зовнішніх сил. Причинний звязок можливий не тільки між діями і наслідками. Суспільно небезпечні наслідки може породжувати і бездіяльність, але такий звязок має певні особливості. Вона може, наприклад, являти собою невиконання певних дій, спрямованих на створення певних благ в інтересах суспільства. Так, при халатності бездіяльність може потягти невиконання поставки сировини підприємством-виробником, внаслідок чого підприємство-одержувач сировини не зможе випустити продукцію, в кінцевому підсумку, буде завдано шкоди суспільству. У таких випадках бездіяльність є єдиною причиною настання випадку. Якщо має місце невтручання, бездіяльність стає однією з причин настання наслідку (другою причиною є небезпечна дія іншої особи або шкідливий вплив сил природи).6). Факультативні ознаки обєктивної сторони складу злочину та їх кримінально правове значенняДля характеристики обєктивної сторони злочину важливе значення мають такі його ознаки як місце, час, обстановка, спосіб і засоби вчинення злочину, вони є факультативними ознаками обєктивної сторони злочину, однак у тому випадку якщо ці ознаки прямо вказані у статтях особливої частини ККУ вони набувають значення обовязкових, тобто таких без яких обєктивна сторона злочину встановлена бути не може і отже відсутній склад злочину як підстава кримінальної відповідальності. Місце вчинення злочину - це певна територія, де було почато і закінчено діяння або настав злочинний результат, наприклад, територія України (ст. 268), надра (ст. 240), водні обєкти (ст. 242) . Час є обовязковою ознакою складу конкретного злочину в тих випадках, коли його зазначено в законі як ту чи іншу частину року, місця, тижня або доби. Обстановка вчинення злочину - це конкретні обєктивно предметні умови в яких вчиняється злочин, наприклад, обстановка в якій відбувається злочин (ч.3 ст.402), чи умови в яких перебуває потерпілий (ст.135). Спосіб вчинення злочину - це певний метод, порядок і послідовність рухів, прийомів, що застосовуються особою для вчинення злочину. Засоби вчинення злочину - це предмети матеріального світу, що застосовуються що застосовуються злочинцем при вчиненні суспільно небезпечного діяння, наприклад, зброя є обовязковою ознакою складу бандитизму (ст.257).