Пояснювальна записка проекту організації і розвитку, Детальна інформація

Пояснювальна записка

проекту організації і розвитку

заповідника “Хотимир”

Реферат виконала

студентка 2П1 курсу

Кіт Н.

Коломия 2000 р.



План

І. Коротка характеристика і площа господарства “Хотимир”,

його природні умови.

ІІ. Ветеринарно-санітарна оцінка угідь господарства.

ІІІ. Характеристика економічних умов території розташування

господарства.

ІV. Харчові захисні ремизи і харчові поля.

V. Облаштування годівниць, водопоїв, навісів і других

біотехнічних споруд.

VI. Підготовка диких тварин.

VII. Основні види польових і кормових культур – для тварин.

VIII. Охорона фауни.



Коротка характеристика і площа господарства “Хотимир”,

його природні умови

Територія господарства “Хотимир” загальною площею 1378 га, розташована в південно-східній частині Тлумацького району, Івано-Франківської області. Контора господарства знаходиться в кв. 12 в 30 км від контори лісокомбінату і 21 км від найближчої ж/д станції. Протяжність господарства з півночі на південь 6 км, з заходу на схід 3 км. На території господарства мисливське користування проводить Коломийський лісокомбінат об’єднання “Прикарпатліс”.

Клімат в районі розташування господарства помірно-континентальний.

Ветеринарно-санітарна оцінка

угідь господарства

В умовах розвинутого сільського господарства спостерігається посилення контактів між дикими і домашніми тваринами. Розповсюдження хвороб може відбуватися і при міграціях диких тварин (чума свиней, ящур, туберкульоз). Найбільш розповсюдженими серед диких і домашніх тварин є хвороби, викликані різними видами паразитичних червів – гельмінтів. Найбільше тяжкі наслідки в організмі тварин виникають відпрацьованими продуктами життєдіяльності гельмінтів – токсинами. Гельмінти можуть паралізувати в різних органах тварин, наносячи їм велику шкоду. При зростанні зраження дичини гельмінтами збитки можуть досягати великих розмірів (гине від 20 до 50% оленів і косуль, спостерігається великий процент загибелі у здорової пернатої дичини). Незважаючи на прямий відхід тварин, визваного гельмінтами, необхідно враховувати їх негативний вплив на темпи розмноження тварин, різке зниження їх продуктивності, вгодованості і ваги; здатність зараження іншими інфекційними захворюваннями. Найбільше гельмінтонебезпечні високобонітетні середньовікові лісові одиниці – осинники переважно листяні посадки. Тут є багато чисельні дощові черви, які є проміжними господарями паразита. Зараження кабанів відбувається при з’їданні червів протягом всього теплового періоду.

Профілактичним заходом по боротьбі з захворюванням може бути відкликання тварин в безпечне по даному виду захворювання місця шляхом підгодування білковою їжею. Ці заходи постійно враховувались мисливським господарством – всі годівниці створювались в місцях, де ймовірність зараження нижча. З метою загальної профілактики гельмінтовидних захворювань в угіддях господарства повинна бути заборона на випасання тварин, в мисливських угіддях повинна проводитись дезинфекція місць концентрації мисливської фауни, годівниць, водопоїв і др. Трупи загиблих тварин і трупні залишки знищуються шляхом згорання. Одним з найбільш небезпечних вірусних захворювань, розповсюджених дикими тваринами є сказ. Основним переносником сказу є лисиці. Для профілактики цього захворювання необхідно максимально скоротити чисельність лисиць. Спеціальні заходи по врегулюванні чисельності лисиць в мисливському господарстві не проводились.

Загальна профілактика інфекційних захворювань подібна до профілактики гельмінтів.