Суть та основні етапи професіоналізації менеджменту, Детальна інформація

Державна податкова адміністрація України.

Академія державної податкової служби України

Реферат

З предмету: «Менеджмент»

на тему:

“Суть та основні етапи професіоналізації менеджменту”

Виконала:

Студентка групи ФБ-313

Мельникова А.Г.

Перевірила:

Новицька О.В.

м.Ірпінь 2000

Суть професіоналізації менеджменту полягає в тому, що управлінські функції виконуються спеціально підготовленими фахівцями з менеджменту, спроможними досягати високої продуктивності керованих ними організацій. В основі професіоналізації менеджменту, як і будь-якої іншої сфери

людської діяльності, лежить використання наукових розробок, насамперед науки менеджменту, а також суміжних наук: соціальної психології, теорії систем, кібернетики та ін. Наближення реальної практики управління до вимог законів і рекомендацій науки менеджменту, тенденцій і закономірностей розвитку ринкової системи становлять методологічну основу професіоналізації менеджменту.

Зазначені положення у спеціальній літературі з менеджменту вважаються аксіоматичними. Однак так було не завжди. І раніше, і зараз не тільки в Україні, а й у розвинених західних країнах виникають питання щодо доцільності професіоналізації. Мова йде про те, чи доцільно віддавати перевагу під час висування фахівців на керівні посади тим, хто має спеціальну освіту з менеджменту, чи варто зважати на індивідуальний талант чи досвід? Таким чином, окреслюються і два підходи в розумінні професіоналізації. Перший ґрунтується на отриманні професійної освіти з менеджменту. Другий орієнтується на власний набутий досвід управління. Звичайно, можливе і поєднання двох зазначених підходів.

Свій початок професіоналізація менеджменту бере з тих часів, коли управлінська діяльність відокремилася від безпосередньо виробничої діяльності. Коли виникли великі підприємства спочатку в торгівлі у XVI ст., а згодом у промисловості, будівництві, на транспорті, з'явилася потреба у звільнених керівниках, які вирішували б виключно питання організації взаємодії безпосередніх виконавців. Звичайно, подібні ситуації виникали і в минулому — наприклад, під час будівництва одного з чудес світу — єгипетських пірамід, зрошувальних систем на Близькому Сході та ін. Але тоді подібні ситуації виникали епізодично, і такі випадки не становили основу первісного виробництва. Зовсім по-іншому вирішувалося питання після XV ст., коли почала широко використовуватися кооперація праці, з'явилися великі підприємства, на яких працювали сотні й тисячі людей. Тепер звільненим керівникам потрібно було професійно здійснювати організаторську діяльність. Виникнення керівництва як постійної функції на підприємстві і є першим етапом професіоналізації менеджменту.

ня на середніх і навіть на великих підприємствах. Найбільші власники є одночасно і найвищими менеджерами. Таким чином, зазначений перший етап професіоналізації ще не скрізь закінчився. І це цілком природно, оскільки реальне суспільство складається з економічних форм різної зрілості, що взаємодіють між собою. Кожен бізнес потребує свого рівня професіоналізації.

Другий етап професіоналізації пов'язаний із виникненням акціонерних товариств і появою найманих управляючих. Функція власності на капітал відокремлюється від управління капіталом, а значить, і підприємством. Звичайно, власники капіталу не відійшли від менеджменту. Згадаймо яскравий приклад корпорації "Форд Моторз". Річ в іншому. В акціонерних підприємствах менеджери керували не власним, а суспільним капіталом. Їхня власна частка була незначною в загальному капіталі. Це різко розширювало їхню владу. Потрібно було виробити механізми відповідальності менеджерів перед власниками капіталів у вигляді відкритих акціонерних товариств. Розмежування повноважень між загальними зборами акціонерів, радою директорів і вищими менеджерами, з одного боку, вільний продаж і купівля акцій, біржові котирування, відкрита публікація фінансових звітів корпорацій, з іншого боку, означають більш високий рівень відповідальності, а значить, і професіоналізації менеджменту.

Третій етап професіоналізації менеджменту пов'язаний із виникненням науки менеджменту наприкінці минулого століття. Як зазначалось у попередньому розділі, американські історики менеджменту пов'язують цю дату з 1886 роком, коли на щорічному зібранні Американського товариства інженерів-механіків виступив Г. Таун із доповіддю "Інженер як економіст". Однак ідеї науки менеджменту на практиці використовувалися дуже рідко. Усвідомлення такої потреби менеджерами в цей період ще не відбувалося. Крім того, подекуди панувала думка про можливість самостійного опанування таких ідей. І хоча в цей час вже були створені наприкінці XIX століття перші школи бізнесу у Філадельфії (1881 р.) та Чикаго (1898 р.), потреба у спеціальному навчанні ще не сформувалася.

Четвертий етап професіоналізації пов'язаний з іменами Альфреда Слоуна і П'єра Дюпона — керівників американських корпорацій "Дженерал Моторз" і "Дюпон де Немур". У 30-ті роки вони першими усвідомили необхідність післядипломної управлінської підготовки фахівців з вищою освітою і досвідом роботи. Сформувалася сучасна система підготовки управлінського персоналу за програмою "Магістр ділового адміністрування".

Сучасний етап професіоналізації відзначається глобальним підходом до менеджменту. З одного боку, виник і набуває бурхливого розвитку міжнародний бізнес, а значить, і міжнародний менеджмент. З іншого боку, підготовка фахівців з менеджменту здійснюється у всіх частинах світу. При цьому склалися різні національні школи менеджменту.