Ідеал жінки у творчості Григорія Квітки-Основ'яненко, Детальна інформація

ПЛАН

ВСТУП

1. ТВОРЧИЙ І ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ГРИГОРІЯ ФЕДОРОВИЧА КВІТКИ-ОСНОВ’ЯНЕНКО

1.1 Життя та освіта Квітки-Основ’ненко

1.2 Оповідач з народу

1.3 Літературний шлях

1.4 Роль Квітки-Основ'яненка в українській літературі

2. ІДЕАЛ ЖІНКИ У ТВОРЧОСТІ ГРИГОРІЯ КВІТКИ-ОСНОВ’ЯНЕНКО

2.1 Образ пасивної жінки у повістях „Маруся” та „Щира любов”

2.2 Образ рішучої, вольової жінки у повістях „Козир-дівка” та „Сердешна Оксана”.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Одного дня 1604 р. до Києва прибився звідкись дід із внуком-сиротою Григорієм. Невздовзі дід помер, а внук прижився. За ніжну вдачу і незвичайну вроду підлітка прозвали Квіточкою, а коли підріс — Квіткою. Згодом у нього закохується горда красуня, дочка київського воєводи, і парубок відповідає палкою взаємністю. Вони потай вінчаються, підмовляють гурт козаків і тікають на вільні, дикі тоді, землі Лівобережжя. На березі річки Уди засновують поселення — початок майбутнього Харкова й усієї Слобожанщини. Це був прапрадід Григорія Федоровича, що заснував рід Квіток. Родом Григорій Квітка із сім'ї козацької старшини. Виховання здобув спочатку домашнє, далі — монастирське та музичне, бо мав неабиякий хист музики й композитора. Він чудово грав на фортепіано й флейті, а краса народної пісні, захоплення майстерною грою кобзарів кликали його до творення власних музичних творів. Наприклад, він є автором жартівливої пісні «Грицю, Грицю, до роботи».

Виростав Григорій в атмосфері глибокої шани до рідної мови, історії, фольклору, мистецтва, що панувала в сім'ї Квіток. Звичаї в родині відзначалися простотою, тут багато читали, постійними були вистави самодіяльного театру, натхненником яких був Григорій; він же виконував головні ролі. Усе це формувало мистецькі смаки юного Квітки, його суспільні погляди, прищеплювало любов до народної поезії, виховувало повагу до простолюду.

У родині Квіток часто бував Сковорода, а відомо, що він відвідував лише однодумців. Може, тому Григорій Квітка вивчає напам'ять вірші Сковороди, байки Гулака-Артемовського, цілі уривки з «Енеїди», читає Ломоносова і Мольєра, Жуковського і Сервантеса — взагалі все, що потрапляло йому на очі, любить слухати легенди, повір'я та розповіді про героїчні битви козаків супроти нападників.

Образ жінки у творах Квітки-Основ’ненко дозволяє розкрити національну вдачу, національний дух кожного народу.

Жінки у його творах, не дивлячись, на важкі умови життя, вміють тримати все в своїх руках, вони пpацьовиті, чемні, вони не зраджують своє кохання. Заради коханих вони готові на йти на великі жертви.

Читаючи твори Квітки-Основ’ненко перед очами постає висока, чорноока, чорноволоса красуня в якої важка доля і велика сила подолати всі труднощі.

Різні сторони у вдачі української жінки добре єднають її велику силу любові й самопожертви з її ж таки енергією та незламністю — ті риси, що роблять з неї самостійну особу і в індивідуальному, і в громадському житті.

Цим письменник хотів показати що український народ, саме простий народ, а не панство, хоч і мають важку долю, але вони можуть все витримати, знаючи що світле майбутнє попереду, що настане і їх час бути щасливими.

Українські повісті Квітки з народного життя були у всьому світі першими, в яких реально змальовано селянське життя. В світовому письменстві це був перший голос про народ, навіяний щирою до нього прихильністю, бажанням знайти, як сам Квітка говорив, „героїв

і героїнь у квітках і запасках”, показавши, що і під простим сіряком людське серце б'ється.

З цього погляду українське письменство першим промовило своє слово в оборону селянських мас.

Саме в жіночих постатях знаходять своє втілення найтиповіші вияви національного духу, найглибші його ознаки та разом і ті ідеальні змагання, які хвилюють почуття, якихось глибоко-інтимних і надзвичайно принадних собі набираючи рис.

В жіночих образах можна пізнати національну вдачу, національний дух, саму навіть ідею національну кожного народу. Адже завжди і всюди жінка творила й охороняла домашнє вогнище, під її доглядом та піклуванням були оті „хатні пенати”, отже й традиції роду, а значить і самої породи певного ґрунту людей.

Показово, що головні позитивні герої українських сентиментально-реалістичних творів Квітки-Основ'яненка — трудящі люди гіркої, драматичної або й трагічної долі, але котрі високо тримають голову, не дозволяючи втоптати себе у багнюку.

Сам Григорій Федорович переродившись, стає на сторону народу і починає писати про простий люд і для нього.

Жіночий ідеал розкривається в таких творах Квітки-Основ’ненко, як „Маруся”, „Щира любов”, „Козир-дівка”, „Сердешна Оксана”.

Образ української дівчини, наділений від автора усіма прикметами національної краси, як фізичної так і духовної.